2.2.Маса і довжина поїздів

Вага поїзда (маса поїзда) — один з найважливіших показників, що впливають на ефективність роботи залізниці. Вага поїзда визначає провізну здатність ліній, собівартість і економічність перевезень, а також питому витрату палива або електроенергії (для ЕПС) на тягу поїздів.

Розрізняють вагу брутто і нетто. Вага брутто визначається складанням ваги локомотиву, ваги тари вагонів і власне ваги вантажу або пасажирів. Вага нетто — складанням ваги локомотиву і ваги тари вагонів. Розрахунок ваги поїзда

Попередні розрахунки дозволяють перш за все визначити максимальну вагу поїзда, який зможе провести заданий локомотив по заданому перегону, працюючи в нормальному режимі. Завдяки цьому можна сформувати поїзди такої ваги, щоб понизити до мінімуму питому витрату палива і більш повно використовувати тягові параметри локомотиву, при цьому не перенавантажуючи його. Розрахунок перш за все виробляється по розрахунковому підйому, найчастіше найкрутішому.

В цьому випадку вага поїзда визначається по по розрахунковому підйому, найчастіше найкрутішому. В цьому випадку вага поїзда визначається по наступній формулі:

,

F_kr -розрахункова сила тяги локомотиву, - ваги відповідно локомотиву і складу, - питомі опори руху відповідно локомотиву і складу, - розрахунковий підйом.

Визначивши вагу поїзда по найбільш керівному підйому, проводять його перевірку за умовами чіпання з місця. Після визначають довжину поїзда (при цьому визначається число вагонів, що входять в склад) і перевіряють її по довжині станційних доріг. Також вага поїзда перевіряється по гальмах, тобто на можливість зупинки на найкрутішому спуску. В разі невиконання якої-небудь умови, вагу складу редагують.

ДОВЖИНА ПОЇЗДА — відстань між осями зчеплення переднього автозчеплення першої рухливої одиниці і заднього автозчеплення останньої рухливої одиниці поїзда, що знаходиться на прямій горизонтальній ділянці дороги. Д. п. необхідно враховувати при складанні плану перевезень, організації прийому і відправлення поїздів, визначенні переробляючої здатності станцій і тому подібне В практічній роботі використовують умовну одиницю, прийняту з 1986 на отечеств. же. д. рівною 14 м-кодів виходячи з конструкц. довжини 4-осного піввагона — 13 920 мм.

На станціях формування складів Д. п. обчислюється як сума довжин вхідних в нього рухливих одиниць. При цьому число усл. одиниць, відповідних довжині рухливих одиниць різних типів, встановлюється за допомогою таблиць, включених в нормативи графіка руху поїздів. Використання усл. одиниць значно полегшує визначення Д. п., приводячи, проте, до її завищення в порівнянні з фактичною.

Впровадження на ж.-д. транспорті обчислить, техніку відкрило перспективи для обліку фактіч. Довжини рухливих одиниць різних типів. Це дозволяє збільшити число вагонів в поїзді без перевищення його нормативної довжини, до-раю встановлюється графіком руху і, як правило, не перевищує довжину пріємо-відправніх доріг, укладених на роздільних пунктах звернення даного поїзда. Збільшення Д. п.— один з ефективних засобів підвищення провізної здатності ж.-д. ліній і зниження експлуатац. витрат. При дотриманні спец. умов для руху і обробки на станціях можуть формуватися поїзди, довжина і маса к-рих значно перевершують нормативні.