09. Річка і річкова сітка

Річка — природний водний потік, який витікає з джерел чи з озера, болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів свого басейну. Розрізняють ріки сталі й сезонні, гірські та рівнинні.

Річка характеризується довжиною, широтою, площею басейну, глибиною, падінням, ухилом, витратами води і наносів, хімічним складом.

Витік - місце зародження річки.

Гирло - місце (ділянка) впадання в море, озеро або злиття з іншою річкою.

Притоки - річки, що безпосередньо впадають в океани, моря, озера або що втрачаються в пісках і болотах, називаються головними; що впадають в головні річки.

Головна річка зі всіма її притоками утворює річкову систему, яка характеризується густиною річкової мережі.

Поверхня суші, з якою річкова система збирає свої води, називається водозбором, або водозбірною площею. Водозбірна площа разом з верхніми шарами земної кори, що включає дану річкову систему і відокремлена від інших річкових систем вододілами, називається річковим басейном.

Різниця висот між витоком і гирлом річки називається падінням річки; відношення падіння річки (або окремих її ділянок) до їхньої довжини називається ухилом річки (ділянки) і подається у відсотках (%) або в промілле (‰).

Довжина річки — відстань річки від витоку до гирла.

10. Басейн річки. Водозбір

Водозбі́р — ділянка суходолу та товща ґрунту й гірських порід, звідки природні води стікають у річкову систему, озеро та інші водні об'єкти. Тобто, це поверхня суші, з якою річкова система збирає свої води.

Басейн кожної річки включає в себе поверхневий та підземний водозбори. Поверхневий водозбір - та частина земної поверхні, з якої води надходять у певну річкову систему або окрему річку. Підземний водозбір утворюють товщі гірських порід, з яких вода надходить у річкову мережу. Якщо площі поверхневих і підземних водозборів річки, озера, моря збігаються, то поняття водозбору стає тотожним басейну річки (відповідно — басейну озера, басейну моря).

До основних гідрографічних показників водозбору належать:

• розміри (довжина, ширина, площа),

• форма,

• пересічний похил,

• висота над рівнем моря.

Визначення цих параметрів (зокрема, площі як основної характеристики водозбору) здійснюють за топографічними картами, данами аерофотознімання та космічного знімання, за допомогою планіметра або палетки.

11. Морфометричні характеристики басейну річки

Морфометричними характеристиками басейну річки є:

площа (F, км2) – це площа, обмежена вододільною лінією;

довжина (D, км) – відстань по прямій від гирла до найвіддаленішої точки басейну;

середня ширина (Bсер, км) – це відношення площі басейну до його довжини;

максимальна ширина (Bмакс, км) – довжина прямої, перпендик. до довжини басейну в його наширшому місці;

середня висота (H, м);

похил басейну (I, ‰) - ;

12. Фізико-географічні характеристики басейну річки

Річкові басейни, крім морфометричних, мають фізико-географічні характеристики. Вони включають географічне положення басейну, яке подається у вигляді географічних координат його крайніх точок, та кліматичні особливості басейну (кількість опадів, сніговий покрив, інтенсивність дощів, температура і вологість повітря).

До фізико-географічних характеристик належать також: геологічна будова і тектоніка басейну, гідрогеологічні умови, водно-фізичні властивості підстильних порід, рельєф, який характеризується через похил. На водний режим річок великою мірою впливають також озерність, лісистість і заболоченість басейну, які треба докладно вивчати і включати до фізико-географічної характеристики. Кількісно частку лісів, озер і боліт можна визначити за допомогою коефіцієнтів лісистості, озерності й заболоченості (k). Кожен із цих коефіцієнтів являє собою відношення площі, зайнятої лісами, озерами або болотами (f), до всієї площі басейну, тобто k=f/F*100%.