42. Морфологія озерної улоговини

Найбільш знижена частина озерної улоговини, яка заповнюється водою при максимальному підвищенні рівня – озерне ложе. Воно поділяється на глибинну(відкладаються продукти руйнування) і берегову(переважають процеси руйнування гірських порід, які складають улоговину) області.

У береговій області виділяються 3 зони:

• берег – частина озерного схилу, який лежить навколо озера і не зазнає впливу хвиль;

• узбережжя – це суха частина, котра зазнає впливу хвиль; заливна частина, яка вкривається водою при високих рівнях; підводна частина, яка завжди вкрита водою.

• берегова відмілина – має вигляд берегової тераси, нахилена у бік озерної западини і виникає внаслідок розмиву й відкладання порід.

Узбережжя та берегову відмілину часто об’єднують в одну зону – прибережну (літораль).

Глибинна область (профундаль) займає найглибшу частину дна, якої хвилювання не досягає. Перехідну частину між літораллю і профундаллю називають сублітораллю.

Водна маса озера, яка лежить над береговою відмілиною й узбережжям, називається прибережною, а та, що лежить над профундаллю, - областю відкритої води (пелагіаллю).

43. Морфометричні характеристики озер.

Це абсолютні й відносні величини, які характеризують форму і розміри озерної улоговини та кількість води, що її заповнює. Сюди належать: довжини, ширина, глибина, площа озера, порізаність берегової лінії, об’єм водної маси, форма озерної улоговини. Морфометричні характеристики визначаються за батиметричними або гіпсометричними картами.

Площа озера Fоз (поверхня дзеркала води озера) характеризує площу водної поверхні без островів і визначається за картою планіметром або палеткою.

Довжина озера L – найкоротша відстань між двома найвіддаленішими точками його берегової лінії, заміряна по поверхні озера.

Ширина озера може бути найбільшою Вмакс (визначається як найбільший поперечник (перпендикуляр) до лінії довжини озера), і середньою Всер, яка дорівнює відношенню площі озера Fоз до його довжини: Всер= Fоз/ L.

Довжина берегової лінії l – довжина урізу води, вимірюється циркулем або курвіметром.

Ступінь порізаності берегової лінії k – відношення довжини берегової лінії l до довжини кола l1 з площею, яка дорівнює площі озера Fоз: k=1/2π ; величина k не може бути меншою від одиниці.

Об’єм водної маси можна визначити за батиметричною картою як для всього озера, так і для окремих його частин, обмежених певними ізобатами або певними рівнями води. Для визначення об’єму озера озерну улоговину розбивають на ряд простих фігур (зрізаних пірамід), тоді об’єм води для кожної піраміди становитиме: h(f1+f2)/2, де f1, f2…fn – площі, обмежені ізобатами, м2; h – відстань між ізобатами, м. Загальний об’єм води (W, м3) дорівнює сумі часткових об’ємів.

Середня глибина озера hсер дорівнює відношенню об’єму озера до площі дзеркала:

hсер= W/ Fоз, м.

Максимальна глибина вимірюється безпосередньо.

44. Водний баланс і рівневий режим озер.

Водний баланс – це рівновага, яка існує між зміною об’єму води в озері за якийсь час, і кількістю води, що надходить до озера і витрачається за той самий час. За водним балансом озера поділяються на:

• безстічні – не мають ні поверхневого, ні підземного стоку, а витрачають воду лише на випарування;

• стічні – такі озера, з поверхні яких вода витрачається на випарування і на поверхневий та підземний стік.

Серед стічних озер виділяються проточні озера, в яких стік становить значну частку водної маси. Окрему групу складають озера з перемінним стоком, які мають стік під час водопіль і паводків, а в межень належать до безстічних озер, бо водотоки, які витікають з них пересихають.

Вода в озеро може надходити за рахунок атмосферних опадів на поверхню озера та притоку річкових і підземних вод з водозбору. Витрачання води відбувається внаслідок випаровування з поверхні озера, руслового й підземного стоку з озера.

Основними джерелами живлення озер є атмосферні опади і притік річкових вод. Частка підземного притоку й конденсації водяної пари незначна.

Співвідношення між елементами видаткової частини водного балансу для озер різні і залежать від зони розташування. У зоні надмірного зволоження стік з озера в стічних озерах перевищує випаровування. У безстічних озерах, котрі знаходяться в зоні недостатнього зволоження, втрата води з озера відбувається шляхом випаровування.

Втрати води з озера шляхом фільтрації незначні. Об’єм води в озері і її рівень змінюються залежно від співвідношення надходження і втрат води. Чим більша різниця між прибутковою і видатковою частинами водного балансу, тим швидше відбуваються коливання рівня і тим більшої амплітуди вони досягають. У стічних озерах амплітуда коливання води рівня менша, ніж у безстічних. Амплітуда змінюється від декількох см до 2-3 м і більше і залежить від кліматичних умов, характеру водообміну, морфометрії озера, співвідношення між площею водозбору Fв і площею дзеркала озера Fоз. Зі збільшенням відношення Fв/ Fоз збільшується середня річна амплітуда рівнів.