20. Джерела римського права

Найдавніший період. Найдавнішим джерелом права в Римі були правові звичаї. Відповідно до римської історичної традиції, іншим джерелом права було законодавство римських царів.

З боротьбою плебеїв і патриціїв зв'язується прийняття перших писаних римських законів - Законів XII таблиць. Згідно традиційної версії, для їх складання була створена первинна комісія з 10 патриціїв (децімвіри), яка підготувала закони на десяти таблицях, текст яких не задовольнив плебейське населення Риму.

Закони XII таблиць були виконані на 12 мідних дошках, виставлених для загального огляду на форумі.

За своєю суттю Закони XII таблиць представляли обробку і консолідацію звичаєвого права Риму. Відоме вплив на них справило грецьке право північноіталійських полісів.

Іншим важливим джерелом квіритського (цивільного) права були закони.

У найдавніший період правову силу мали також рішення сенату, а у виняткових випадках і постанови магістратів.

Класичний період. У III столітті до н.е. - III столітті н.е. формально продовжували діяти Закони XII.

На новому етапі історії римського права його найбільш характерним джерелом стають едикти преторів, на базі яких поряд з цивільним правом виростають дві нові і абсолютно самостійні правові системи: "преторське право" і "право народів".

Особливу роль у розвитку права в класичний період відіграли едикти претора. У своїй правотворчості він володів великою свободою розсуду.

Зі встановленням імперії поступово змінилося і становище преторів у політичній системі Риму. Формально претори зберігали право на видання едикту, але їх активну правотворчість приходило в протиріччя зі зростаючим самовладдям імператорів

Вже в перші роки імперії падає значення народних зборів, які до кінця 1 ст. н.е. вкрай рідко брали нові закони, а потім взагалі втратили цього права.

Поступово зміцнювалася і розширювалася і самостійна законодавча влада імператорів. Спочатку імператорські закони розглядалися як результат влади з боку народних зборів, але у 11 ст. н.е. римський народ передав свою законодавчу владу імператорам.

Акти імператорської влади: Едикти, рескрипти, Декрети, Мандати.

Джерела права посткласичного періоду. У період домінату у зв'язку з глибокою кризою рабовласницької системи римське право зазнає деякі незначні зміни, але його основні інститути практично зберігаються в колишньому вигляді.

Більшу питому вагу набуває законодавство імператорів. У зв'язку з встановленням його всевладдя.

Скорочується кількість класичних юристів, праці і думки яких як і раніше розглядалися як джерело права.

Всеосяжна систематизація римського права була проведена в 528-534 р.р.

Великі кодифікаційні роботи почалися зі складання Кодексу Юстиніана. Комісія була уповноважена використавши: Кодекси Грегоріана і Гермогеніана, Кодекс Феодосія, зібрати воєдино імператорські конституції, усунути наявні в них протиріччя.

За прикладом Законів XII таблиць Кодекс Юстиніана був розділений на 12 книг.

Найважливішу частину кодифікації імператора Юстиніана, що виділялася за багатством використаного правового матеріалу, складають дігести, або Пандекти. Дигести представляють собою унікальний правовий пам'ятник, що нараховує близько 150 тис. Рядків. Структурно Дигести діляться на сім частин.

Дигести написані на латині, але багато термінів є на грецькій. Юстиніан надавш Дигестам силу закону.

Своєрідною частиною кодифікації Юстиніана є Інституції - елементарний підручник права, звернений імператором до "юнацтву, люблячому закони". В основу Інституцій Юстиніана були покладені твори Гая, Флорентіна, Марціана, Ульпіана і Павла.

Як історичне джерело Інституцій Юстиніана мають меншу цінність, ніж Дигести та Кодекс Юстиніана.