- •1.Макаренко про виховання
- •2.Актуальні проблеми виховання у сучасній українській родині.
- •3. Актуальні проблеми виховання учнівської молоді
- •4.Аналіз розвитку освіти в роки ввв та післявоєнні роки
- •5.Взаємозвязок родинного та соціального виховання.
- •6.Звязок самовиховання і перевиховання.
- •8. Види контролю знань.
- •9.Визначення педагогіки.
- •10.Визначення поняття «зміст освіти».
- •12 Використання соціологічних методів при проведенні науково-педагогічного досліджння
- •13 Виникнення і розвиток дидактики
- •14 Внесок Коменського у розвиток дидактичної теорії
- •15 Внесок Ярослава Мудрого у розвиток вітчизняної освіти
- •16. Галузі педагогіки.
- •17. Духовно-моральне виховання молоді.
- •18. Екологічне виховання і формування екологічної культури молоді.
- •19. Ефективні форми організації виховання.
- •20. Забезпечення жіночої освіти в Україні.
- •21. Забезпечення навчально-виховного процесу в Києво-Могилянській академії.
- •22. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •23. Загальні форми організації виховання.
- •26 Засоби виховання молоді.
- •27 Засоби навчання.
- •28.29 Зв’язок педагогіки з іншими науками
- •30 Зміст братської освіти в україні
- •32 Ідеї народної педагогіки Стельмахович
- •33 Ідеї родинного виховання у визначних особистостей
- •34 Категорії родинного виховання
- •35 Мета та завдання педагогіки
- •36. Метод психолого-педагогічного експерименту
- •37. Методи контролю знань
- •39. Методи контролю і самоконтролю знань
- •40. Методи навчання у народній дидактиці
- •41. Методи навчання та їх класифікація
- •42. Методи наукових досліджень у педагогіці
- •43. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •44. Методи педагогічного спостереження
- •45. Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •46. Навчальна книга періоду київської русі
- •47. Навчальна книга періоду Київської Русі
- •48. Навчальний план, навчальна програма.
- •49. Навчальні плани, підручники, посібники, програми
- •50. Напрямки Виховання
- •51. Народна дидактика – основа наукової педагогіки
- •53. Національна доктрина розвитку освіти. Характеристика
- •53. Освіта і виховання періоду ополячення
- •54. Освіта періоду Київської русі
- •55. Освітні процеси в Україні періоду олитовлення
- •56. Освітня діяльність Володимира Великого
- •57. Основні категорії педагогіки
- •60. Особливості виховання у дохристиянські часи.
- •61. Особливості розвитку освіти у радянські часи.
- •60. Особливості виховання у дохристиянські часи.
- •61. Особливості розвитку освіти у радянські часи.
- •62.Педагогічна творчість
- •64,65. Поняття дидактики і її основних категорій.
- •66.Поняття коллективу
- •67.Поняття методу науково-педагогічного дослідження.
- •68.Поняття процесу навчання
- •69.Принципи виховання
- •72.Принципи освіти в Україні є:
- •73 Принципи системності і послідовності
- •74. Завдання / та функції класного керівника, куратора
- •75. Реформи Петра Завадського.
- •76. Реформування освітньої галузі на сучасному етапі.
- •77. Розвиток гімназійної освіти в Україні.
- •77.Розвиток ліцейної освіти в Україні
- •79.Розвиток педагогіки як науки та навчальної дисципліни
- •81.Санітарно-гігієнічне виховання молоді
- •82.Форма організації навчання
- •83.Стилі педагогічного спілкування
- •84. Структура процесу навчання
- •85.Система освіти України, її структура
- •86. Українські ліцеї та гімназії
- •87.Фізичне виховання та формування фізичної досконалості молоді
- •88.Форми організації виховання
- •89.Види і форми контролю знань
- •90. Формування правової культури молоді
- •91.Функції процесу навчання
- •92. Основні документи про освіту
- •93.Основні принципи виховання
72.Принципи освіти в Україні є:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, гуманізм, демократизм; пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними та класовими інтересами, органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями; незалежність державної освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти у державних навчальних закладах; інтеграція з наукою та виробництвом, взаємозв’язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; відповідність освіти світовому рівню; поєднання державного управління та громадського самоврядування в системі освіти.
73 Принципи системності і послідовності
Зумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, які залежать від вікових закономірностей розвитку дітей. Передбачає системність у роботі вчителя (постійну роботу над собою, опру на пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд нового матеріалу частинами, фіксування уваги учня на вузлових питаннях, продумування системи уроків, здійснення між предметних зв’язків), а також системність у роботі учнів (системне відвідування школи, виконання домашніх завдань, уважність на уроках, порядок у виконання домашніх завдань, час виконання завдань, систематичне повторення навчального матеріалу).
Принцип систематичності й послідовності полягає в тому, що пізнання навколишнього світу можливе лише в певній системі; кожна наука становить систему знань, які об'єднані між собою внутрішніми зв'язками. Тому цей принцип означає послідовне (з урахуванням логіки конкретної науки та вікових можливостей школярів) розгортання змісту знань, способів діяльності у навчальних програмах, підручниках, посібниках та ін., дотримання такого самого порядку засвоєння знань має виступати фундаментом ефективності засвоєння наступної частини знань. Тут має реалізовуватися дія закономірності оволодіння знаннями в форматі концентричної спіралі
Принцип системності й послідовності навчання можна розглядати, певною мірою, як похідний від принципу науковості, оскільки кожна наука, маючи свою систему, передбачає певну систему і послідовність викладу в дидактичному процесі. Цей принцип стосується як змістового, так і процесуального компонентів навчального процесу, тобто визначає його логіку і послідовність.
Я. А. Коменський вважав цей принцип одним із основних правил освіти: освіта стане зрозумілою, а тому міцною й ґрунтовною, якщо все те, що викладається і вивчається, «буде не темним і заплутаним, а світлим, роздільним, ніби пальці руки».
К. У. Ушинський передбачав системність знань і підкреслював: тільки система дає нам цілковиту владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, незв'язаними знаннями, на його думку, схожа на комору, де панує безладдя, і де сам хазяїн нічого не знайде; голова, де є тільки система без знань, схожа на крамницю, в якій на всіх шухлядах є написи, а в шухлядах порожньо.
Власне кажучи, зміст навчання в навчальних програмах піддається певній систематизації за роками, семестрами навчання і з кожного окремого предмета згідно з освітньо-професійною програмою підготовки конкретного спеціаліста. Тому для авторів навчальних програм і підручників цей принцип став нормою – їхнє завдання так подати матеріал, щоб у ньому відчувалася обгрунтована система професійних знань, навичок і вмінь. Основне тут полягає в тому, щоб хід навчання забезпечував учням опанування необхідного обсягу знань, формування практичних загально-наукових і професійних навичок і вмінь в оптимальних для цього умовах. Отже, тут діє принцип не тільки системності, а й послідовності навчання. Порушення правил системності й послідовності в навчанні спричиняє уривчастість знань, які важко використовувати в практичній діяльності. Я. А. Коменський говорив, що все перебуває у взаємозв'язку, тому слід викладати матеріал у такому самому зв'язку.
Цей принцип вимагає дотримання таких правил:
широке застосування логіки навчального процесу і структурування змісту навчання під час викладання;
послідовний і внутрішньо узгоджений розподіл на-' вчального матеріалу з різних предметів за семестрами і роками навчання, з урахуванням всіх знань, навичок і вмінь, змістового компонента, кінцевого результату та особливостей попередньої підготовки учнів;
цілеспрямоване планування навчального процесу з урахуванням оптимальної послідовності вивчення навчальних дисциплін і найбільш раціонального розташування навчального матеріалу за темами;
перехід від простих систем і структур до складних, від конкретних до загальних, і навпаки;
перехід до вивчення наступного навчального модуля тільки після міцного засвоєння попереднього;
максимальне врахування структур, характерних для більшості навчальних предметів;
чітке виокремлення головного, суттєвого в матеріалі, що вивчається, намагання його систематизувати, узагальнити і класифікувати учнями;
уміле врахування особливостей майбутньої діяльності учнів для вдосконалення 'їхніх професійних знань, навичок і вмінь;
проведення теоретичних занять раніше практичних, методично обгрунтоване чергування теоретичних і практичних занять;
широке впровадження в дидактичний процес сучасних технологій навчання;
систематичне керування навчально-пізнавальною діяльністю суб'єктів учіння, прагнення глибокого засвоєння ними знань, якісного опанування практичних дій;
пошук можливостей комплексного використання знань, навичок і вмінь під час проведення різноманітних занять;
систематичне керування самостійною роботою суб'єктів учіння тощо.
Принцип послідовності, першою чергою, має враховуватися під час складання навчальних програм. Він передбачає розміщення за правилами лінійності та концентричності, правило лінійності – вивчається матеріал з повторенням; правило концентричності – матеріал вивчається без повторення, на більш високому рівні мислення суб'єктів учіння з кожним наступним заняттям.
