IX. Ідея вільних національних держав усіх народів світу.

1. Ми проти всяких імперіалізмів, бо при їхньому існуванні один народ гнобить і визискує другого. Імперіалізм спричинює часті війни між народами, спричинює массові жертви в людях, руїни людського дорібку, культури, деморалізує ті народи, які поневолюють других. В додатку сам народ-поневолювач також дістає з того приводу дошкульні удари. В час поневолення других народ поневолювач виладовує всю свою енергію на вдержання апарату гноблення ( великих органів поліції, тюрм, війська), замість зужити цю енергію на творення власних вартостей ї ними жити. Коли поневолений народ таки визволяється) а це станеця скоріше, чи пізніше), тоді народ-поневолювач переживає нераз цілі десятиліття страшну матеріальну і моральну кризу. Спричинює це:

а) побудова і достосована до умов колоніяльних, а не до самовистачальних – ціла господарська система поневолювача) розбудовується головно промисловість з наставленням на експорт в колонії черпання сировини з них;

б) призвичаєння жити коштом других, розпалений інстинкт наживи, хабарництва, підкупства, лінивства і взагалі різнородна деморалізація.

2. Ми зокрема проти російсько-большевіцкого імперіалізму, бо він поневолює наш і другі народи. Поневолюючи других, ворог черпає з того ресурси на наше поневолення і навпаки.

3. Ми за вільні національні держави всіх народів світу, бо це найсправедливіша форма життя народів. Така система заставить кожний народ жити і працювати на своїй землі і для себе. Вона зменшить число воєн, жертв людських, жертв моральних і матеріальних. В такій системі всі народи і всі люди працюватимуть для свойого духовного, культурного і матеріального розвитку і не будуть тоді кидатися одні другим до горла, як голодні вовки.

4. Ми в першу чергу за вільні національні держави поневолених большевиками народів. Ми самі в неволі пізнаємо тягар ярма на плечах других. Система вільних національних держав зліквідує базу для російського імперіалізму і заставить Росію (якщо інші середники не поможуть, то й силою) жити на своїх етнографічних землях. Така розв’язка дасть Україні і всім поневоленим народам сприятливі умови до державного існування. Якщо б Росія залишилась як окупант на всіх інших землях поневолених народів, а ми хочби і визволилися, то в таких обставинах українська держава була б завжди загрожена і жила б під пресією Росії. Розподілом російської імперії на самостійні національні держави ми створемо найкращі умови для життя і розвитку УССД, для життя і розвитку держав других народів, для побудови справедливого і тривалого ладу на Сході Европи.

Ми горді тим, що кладемо своєю працею і боротьбою основи під цей новий лад, що ми започатковуємо нову епоху життя для народів Східної Европи і підбольшевицької Азії.

X. Ідея спільного фронту боротьби поневолених народів.

1. Кожний народ, який знаходиться в стані війни зі своїм ворогом, а одночасно ворог переважає його своїми силами, шукає союзників для забезпечення собі перемоги. Міжнародні союзи будуються не на симпатіях між поодинокими народами, бо таких у політиці немає, а на інтересах народів, на інтересах, які в цей час покриваються. Союз може бути і груповий, до якого входять багато народів. В такому випадку всі ці народи мають на певний час спільну мету, впливаючу з власних національних інтересів кожного зокрема. Такий уклад сил і протележностей є і в сьогоднішньому світі.

Наш ворог – большевицка Росія – поневолює і наш народ, і цілий ряд других народів, а в парі з тим загрожує поневоленням цілому світові. В такій обстановці ми, ставши посідачем власних сил, можемо шукати союзу з усіми цими народами. Але не все так є, що ворог нашого ворога – наш приятель. Буває і навпаки. Тому ми в основу нашого відношення до цих ворогів нашого ворога ставимо їхне відношення до державної самостійности України. Отже, союзниками можемо вважати тільки ті народи чи держави, які визнають наше законне право на самостійність.

Ми поділяємо народи, які можуть стати нашими союзниками – на союзників природних і потенціальних (таких, що ще не висловили свойого становища до нас або, хочуть вони цього чи ні, своїми діями створюють сприятливі обставини для нас). Нарешті – це ті народи, що так само як і ми поневолені тим самим ворогом, так само прагнуть визволення і справу державности України трактують як сприяючий і гарантуючий факт їхнього державного існування. Другі – це держави, що знаходяться в конфлікті з СССР або ті народи, що поневолені большевиками, але не прихильно або байдуже відносяться до УССД.

Поневолені народи ми поділяємо за їхньою національно-державницькою свідомістю, боєспосібністю та вартістю союзу на такі категорії:

а) Давно поневолені Росією народи з високими бойовими якостями і національною свідомістю. До них належать: грузини, вірмени, азейбарджанці, інгуші, осетини, кабардинці – кавказькі народи; литовці, латиші, естонці, і новозагрожена фінлядія. Це найпевніші союзники України. В них є підпільні большевицкі організації і належні предстаництва за кордоном. Їхній союз з нами має стійкі підстави, бо їм, як і нам, російські імперіялісти завдали великих ударів, і вони, як і ми всесторонньо змагають до ліквідації російської імперії. Тому на союз з ними можемо числити і в час боротьби за повалення большевіцкого режиму, і в час евентуального наступу нових (білих чи яких там красних) російських імперіялістичних сил.

б) Давно поневолені Росією народи, але з низькою національною свідомісттю. До таких належать: білоруси, казахи, таджики, калмики, киргизи, узбеки і ряд дрібних сибірських народів. У цих народів є ненависть до большевиків, є бажання зміни, але бракує свідомого наставлення і волі до боротьби в теперішніх умовах, бракує і самих революційних організацій, а якщо й є, то дуже слабі. Ці народи ми можемо вважати стихійною бойовою силою в час збройного зриву проти большевиків. Але наразі важко передбачити, яка організована сила – мілітарна і державницька – викристалізується в цих середовищах.

в) Новопоневолені большевиками народи. До них належать: Польща, Чехословаччина, Румунія, Мадярщина, Болгарія, Албанія і особливо загрожена Югославія. У цих народів є висока національно-державницька свідомість і вони, по пережитті кризи, будуть ставити серйозні реальні сили в боротьбі проти большевизму. Треба тільки ці сили об’єднати. Ці народи відіграють значну ролю при поваленні большевицького режиму, за те меншу при розподілі ССР на національні держави, і в час евентуального наступу т.зв. білих російських імперіалістів. Причина цього лежить в тому:

1. Що ці народи незнають ще як слід загрози всякого російського імперіалізму і переконані твердо в тому, що треба валити не тільки большевицький режим, але й російську імперію в цілості;

2. Що існує багато вогнищ територіяльних конфліктів між ними самими і це може спричинити війну в їхньому нутрі зараз по програнні большевиків з їхніх тереторій;

3. Що деякі з них (Польща, Румунія, Мадярщина) можуть виступити з тереторіяльними претенсіями відносно України і тим самим стати нашими ворогами.

Одною з держав, яка може бути в майбутньому добрим союзником України, є Туреччина. Вона весь час живе під загрозою російського імперіялізму і бажає послаблення Росії.

В час боротьби проти російського режиму можуть відіграти певну корисну ролю навіть російські народні маси, якщо не піддержуватимуть, будучи загроженими імперіалістичним чадом, Сталіна так, як німці Гітлера. Однак ми не сміємо легковажно розцінювати це питання. Російські народні маси заражені в дуже великій мірі імперіалізмом, расизмом і шовінізмом, здеморалізовані своїми кліками, навчені жити коштом других. Тому є більше підстав для того, що вони підуть за своїми червоними або білими імперіалістами. Останні можуть підіймити загарбницький похід проти України і других народів вже по поваленні большевизму. На цю евентуальність Україна мусить забезпечитись від перших днів, мусить створити велику регулярну армію і тісним союзом з національними державами бувших поневолених народів бльокувати Росію, щоб у зародку здавити її імперіялістичну вилазку.

В основному ми мусимо ставити як фундаментальний камінь нашої міжнародної політики таку засаду: 1. Творити передумови до визволення України і до існування УССД в майбутньому – до створення і скріплення системи національних держав в Східній Європі і підбольшевіцькій Азії.

Союз поневолених большевиками народів являється сьогодні вже діючим організованим тілом, яке має назву – Антибольшевицький Бльок Народів (АБН). До АБН належить значна частина давно – і новоокупованих народів. АБН – це не союз України зі всіми тими народами, що ввійшли в його склад, це союз усіх зі всіми. Однак нашим завданням в цьому союзі – чітко визначити і пильно берегти інтереси України, бо це наш священний обов’язок.

АБН веде зараз пропаганду і дипломатичну акцію на міжнародній арені, мобілізуючи публічну опінію світу проти большевиків, а в користь поневолених народів. Згідно зі статутом АБН, в його склад можуть входити (і входять) не тільки поодинокі народи, але і регіональні союзи тих народів, які мають особливо близькі та спільні інтереси. Наприклад, до АБН входять: Союз Прибалтійських народів, Союз Кавказьких народів, Балканський Союз.

Україна повинна скріплювати взаємини і допомагати в розбудові сил, а в першу чергу тим народам, які будуть нашими союзниками в усякій ситуації і проти всяких російських імперіялістів.

Загальне число всіх поневолених большевиками народів (крім росіян) досягає 250 мільйонів людей (це число побільшують: Манджурія, Північна Корея і завойовані провінції Китаю). Отже, в час загальної мобілізації з цих 250-ти мільйонів можна поставити 35-50 мільйонову армію, щонайменше. Значить ідея фронту поневолених народів цілком реальна ідея. Треба тільки сили цих народів зорганізувати і об’єднати. Така сила може цілком певно розправитися з большевизмом без всякої зовнішньої допомоги. Над цим, власне, в теперішній час треба працювати і всім визвольним антибольшевицьким усіх поневолених народів.