- •1.Міжнародна економіка як складова економічної теорії
- •2.Предмет та методологія міжнародної економіки
- •3.Суть міжнародної торгівлі та їх вихідні поняття.
- •4.Меркантилізм як перша спроба наукового обгрунтування міжнародної торгівлі.
- •5.Теорія абсолютних переваг Адама Сміта.
- •6.Теорія порівняльних переваг Давіда Рікардо.
- •7.Порівняльні переваги та альтернативні витрати.
- •8.Крива виробничих можливостей при постійних та при зростаючих витратах.
- •9.Значення теорії порівняльних переваг.
- •10.Двофакторна модельХекшера-Оліна.
- •11.Вплив зміни товарних цін на доходи від факторів виробництва(теорема Столпера- Самуельмсона)
- •12.Вплив пропозиції факторів на доходи від виробництва(теорема Рибчинського)
- •13.Парадокс Леонтьєва
- •14.Торгівля на основі ефекту масштабу.
- •17.Теорія життєвого циклу продукту та міжнародна торгівля.
- •18.Теорії попиту та міжнародна торгівля.
- •19.Виграж від міжнародної торгівлі та його розподіл.
- •20. Умови зовнішньої торгівлі
- •21.Суть та види торгової політики.
- •22.Поняття фритредерства
- •23.Протекціонізм,види та форми
- •24.Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі.
- •25.Нетарифні види торговельних обмежень.
- •26.Сутність та передумови економічної інтеграції.
- •27.Етапи економічної інтеграції
- •28.Ефекти економічної інтеграції.
- •29.Суть міжнародної міграції капіталу.
- •30.Взаємозвязок міжнародної торгівлі та руху факторів виробництва.
- •31.Міжнародні інвестиції
- •32.Прямі закордонні інвестиції.
- •33.Портфельні інвестиції.
- •34.Транснаціональні корпорації та їх типи.
- •35.Наслідки міжнародного руху капіталу для країн-експортерів та країн –імпортерів.
- •36.Міжнародний кредит.
- •37.Передумови міжнародного кредитування та міжчасова торгівля
- •39.Економічний ефект міграції робочої сили.
- •40.Напрямки і масштаби міграції робочої сили.
- •41.Державне регулювання міграції робочої сили
- •42.Платіжний баланс:зміст і принципи його розрахунку
- •43. Аналіз платіжного балансу
- •44. Рівновага та її порушення
- •45. Необхідність регул. Платіжного бл., Економічна політика і платіжний баланс
- •46 Макроекономічна роль платіжного балансу.
- •47.Поняття валютного курсу
- •48. Фактори, що визнач. Номін. Вал. Курс
- •49. Фіксовані і плаваючі валютні курси
- •50. МІжнародні валютні системи
- •51. Валютні ринки та строк
- •52 ВАлютні ринки; поняття вр,його учасники, ф-ції вр.
51. Валютні ринки та строк
Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропонування. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб різних країн. Функціями валютних ринків є: - забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; - диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, регулювання валютних курсів; - отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют; - регулювання економіки. Розрізняються світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, які використовуються. Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах. Особливості світового валютного ринку: 1) національні валютні ринки є інтегрованою складовою частиною світового;2) цілодобове функціонування; 3) значний обсяг операцій; 4) суб’єкти з високим рейтингом; 5) операції здійснюються лише з провідними світовими валютами. На регіональних та місцевих валютних ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами (сінгапурський долар, Саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський. Тому складовою ланкою в інституціональній структурі валютного ринку є брокерські фірми, які здійснюють майже 30% загального обсягу валютних операцій. Види валютних ринків: 1)ринок спот або ринок негайної поставки; 2)форвардний (строковий) ринок, де укладаються строкові контракт купівлі-продажу валют. Розрізняють: форвардні, ф'ючерсні контракти та валютні опціони. Окремо слід виділити ринок обміну національних валют, де торгують банкнотами, що випускаються ЦБ різних країн. Ринок спот (ринок негайної поставки валюти). Найбільш крупний сегмент вал. ринку (до 65% обігу валюти). Операції з обміну валют здійснюються у формі відривних чеків по банківських рахунках в різних валютах. Строк постачання валюти по банківському чеку з поміткою "негайно" складає 1-2 дні. Учасники ринку використовують сучасні засоби зв'язку, включаючи супутниковий. Висока швидкість передачі інформації забезпечує її миттєве розповсюдження по всьому світу, незважаючи на великі відстані між учасниками цього ринку. Ефективність проявляється в мінімальному розходженні між цінами купівлі та продажу, а також в миттєвій реакції обмінних курсів на безперервний потік інформації, що поступає. 2.Строкові валютні ринки. Поставка валюти від 3-х днів до декількох років. Строковий валютний ринок існує, бо ринок спот поставляє валюту в надто короткий строк для багатьох міжнародних угод. Курс строкового ринку не співпадає з курсом спот через різні рівні %ставки. За об'ємом значно менше ринка спот. Строковий валютний ринок ділиться на декілька секторів у залежності від специфіки укладених угод. Ринок форвард. Курс встановлений контрактом між банком і його клієнтом з купівлі-продажу валют на певну дату в майбутньому за ціною, зафіксованою у момент укладання угоди. Контракти в основному на 30, 90 і 180 днів. Часто це контракт між 2 банками. Існують 2 типи контрактів: аутрайт і своп. Аутрайт укладаються між банками і небанківськими клієнтами, слугують для безпосередньої купівлі та продажу валют за курсом форвард. Контракти своп укладаються між самими банками або між банками і багатонаціональними корпораціями. Вигідні тим, хто здійснює іноземні інвестиції або бере кредити за кордоном. Але валюта своп рідко використовується імпортерами та експортерами товарів і послуг через те, що платежі тут часто затримуються.
Ринок_ф'ючерсних контрактів Купуючи ф’ючерсний контракт, економічний агент отримує зобов'язання на постачання певної кількості валюти на встановлену дату в майбутньому. Контракт є стандартним з приводу строків, об'єму та умов поставки валюти. Укладається лише на визначені суми. Вони значно менше, ніж в угодах форвард. Коло валют строго обмежене і менше. Здійснюється на біржовому ринку. Беруть участь біржі та клієнти, а не банки та брокери. Ринок валютних опціонів. Порівняно молодий сегмент вал. ринку. Це угода між продавцем та покупцем опціона. У відповідності з угодою продавець зобов'язується купити чи продати певну суму валюти за встановленою ціною в будь-який час, в тому числі до закінчення строку контракту. А покупець отримує право купити чи продати валюту по ціні, встановленій угодою, лише у тому випадку, якщо йому це вигідно. Це право, а не зобов'язання (як у форвардному чи ф’ючерсному контрактах). Опціони покупця дають покупцю право купити іноземну валюту за базовою ціною чи за обмінним курсом опціона. Опціони продавця дають таке ж право продавцю, але не на купівлю, а на продаж іноземної валюти. Валютний ринок у широкому значенні — це сфера економічних відносин, що виникають у процесі здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій щодо інвестування валютного капіталу. Під валютними цінностями розуміють товари, що здатні виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені. Причому використання валютних цінностей, емітованих іншими країнами, на території певної країни може бути як законним, так і незаконним, тобто валютний ринок може бути легальним і нелегальним. Первісне валютний ринок формується як національний валютний ринок. Національний валютний ринок забезпечує рух грошових потоків усередині країни і тому ґрунтується на національній валютній системі, що функціонує згідно з ринковими законами і відповідає рамковим умовам економічної системи певної країни. Суттєвою ознакою національного валютного ринку є те, що на ньому укладаються угоди лише з певними валютами — конвертованими. При цьому об'єктом валютних операцій виступає національна валюта, що конвертується в іноземні валюти, які активно використовуються в угодах з місцевою клієнтурою. Котирування валют, як правило, здійснюють банки, для яких ця валюта є, по-перше, національною, по-друге, об'єктом відносно масового попиту і пропозиції клієнтів банку. Розвиток процесів інтернаціоналізації у сфері обігу товарів і капіталу, а також у сфері виробництва, удосконалення міжбанківських телекомунікацій стимулювали розвиток національних валютних ринків, посилили їх взаємозв'язки і зумовили утворення єдиного світового валютного ринку. Світовий валютний ринок відрізняється від національного (а) обсягом та (б) характером валютних операцій, що здійснюються на ньому, а також (в) кількістю валют, в яких укладаються угоди. Як і національний валютний ринок, він походить від світової валютної системи, що являє собою функціональну форму організації міжнародних валютних відносин. Розвиток світової валютної системи регулюється відповідними міжнародними угодами, а функціонування забезпечується створеними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими банківськими установами та організаціями. Головне завдання світової валютної системи — ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міждержавної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.
