- •Чехословаччина,
- •Встановлення комуністичного режиму після Другої світової війни.
- •3. «Оксамитова революція» 1989 р. І встановлення демократичного ладу.
- •4. Утворення незалежних Чеської та Словацької республік.
- •Румунія
- •Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво а.С.К.» 2003 р. Стор. 210 – 216.
- •Я.М. Бердичівський, т.В. Ладиченко, і.Я. Щупак. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. Запоріжжя. Прем’єр. 2004 р. Стор. 233 – 238.
- •Ліквідація монархії, встановлення комуністичного режиму після війни.
- •2. Правління Ніколає Чаушеску.
- •3. Революція 1989 р. І крах тоталітарного режиму.
- •4. Нове співвідношення суспільно-політичних сил.
- •5. Українсько-румунські відносини.
3. Революція 1989 р. І крах тоталітарного режиму.
Революція у грудні 1989 р. змела останню комуністичну диктатуру в колишньому східному блоці. На відміну від інших країн регіону, де політичні зміни відбулися без кровопролиття, скинення Чаушеску спричинило тисячі жертв.
Початок революції. Точкою відліку румунської революції стали події, що відбулися 16 грудня в місті Тімішоара, населення якого спробувало перешкодити насильницькій депортації кальвіністського священника, представника угорської громади, Ласло Тьокеша, який виступав з критикою режиму. Десятки тисяч людей не давали «секурітате» (служба державної безпеки) заарештувати свого духовного пастиря. Учасників мітингу розігнали водометами.
Незабаром люди знову зібралися на площах Тімішоари й Арада з вимогою відставки Чаушеску. Військові відкрили по демонстрантах безладну стрілянину. Людей давили танками і бронетранспортерами. Жертвами кривавої бойні стало понад 5 000 чоловік.
Армії та поліції не вдалося утримати країну під контролем. 19 грудня були закриті кордони. Чаушеску в ці дні перебував із візитом в Ірані. Там він охарактеризував ситуацію в Румунії як «добру, стабільну і рівну». Однак він негайно перервав свій візит. Повернувшись до країни, диктатор спробував виступити перед багатолюдною маніфестацією на Палацовій площі у Бухаресті. Зустрінутий свистом і градом каміння, він звелів відкрити вогонь по тих, що зібралися. Розстрілом керував його брат Ніколає Андруце – генерал-лейтенант, який особисто стріляв у натовп.
Того ж дня, 22 грудня, диктаторське подружжя крізь підземний перехід дісталося з президентського (колишнього королівського) палацу до будинку ЦК і втекло зі столиці на гелікоптері, що чергував на даху. Того ж дня було сформовано Фронт національного порятунку (ФНП), як орган усіх організацій і груп, що виступили проти диктатури. Першим керівником ФНП став Іон Ілієску (обраний згодом президентом країни).
Перемогу революції було закріплено переходом армії на бік повсталого народу.
Подружжя Чаушеску, що втекло із столиці, після тривалих пошуків притулку зупинилось у Тирговіште, біля центру з охорони підприємств, де люди, які дивилися телевізор, спершу не повірили, що перед ними Чаушеску, а потім викликали військовиків.
У військовій частині подружжя Чаушеску знаходилося до 25 грудня, коли вранці на гелікоптері прибудуть судді, яким було доручено провести процес над диктатором та його дружиною.
Весь процес транслювався по телебаченню. Членів судової колегії дратувала поведінка підсудних, які відкидали всі звинувачення. Суд оголосив найвищу міру покарання – смертний вирок. Але подружжя Чаушеску не було страчене призначеними для цього виконавцями. Ненависть до нього була настільки великою, що, коли їх тільки-но вивели у двір, військовики, що там перебували, відкрили по них безладну стрілянину.
Революція перемогла. Тоталітарний режим, замішаний на вождізмі, неуцтві, жадібному прагненні до наживи, знайшовши своє закінчене вираження в правлінні Чаушеску, був повалений за кілька грудневих днів.
