3. «Оксамитова революція» 1989 р. І встановлення демократичного ладу.

Наступ тоталітаризму привів до активізації дисидентського руху. Група діячів науки і культури 1 вересня 1977 р., спираючись на Заключний акт наради в Гельсінкі і посилаючись на Загальну декларацію прав людини, виступила з декларацією, у якій висувалися основні вимоги з демократизації суспільства. Документ одержав назву «Хартія - 77», його підписали 242 особи, які брали активну участь у реформаторському русі 1960-х рр. Навколо «Хартії - 77» формувалася організована опозиція в країні. У 1989 р. її підписали вже тисячі чоловік.

Незважаючи на «перебудову» у СРСР, політичний курс у країні залишався незмінним. Партійне керівництво втрачало не тільки підтримку, але і розуміння свого курсу серед комуністів і рядових громадян країни.

Хроніка «оксамитової революції»

- Тиск опозиції наростав, однак керівництво країни виключало будь-які спроби діалогу з нею, як це було в Польщі й Угорщині. Падіння комуністичного режиму в НДР прискорило хід подій.

- Почалися демонстрації молоді, що розганялися владою.

- 19 листопада з ініціативи «Хартії - 77» був створений «Громадянський форум» (ГФ) – патріотичний демократичний фронт, що об’єднував супротивників комуністичного режиму. У Словаччині також була створена демократична організація «Громадськість проти насильства» (ГПН). Вони оголосили своєю метою мирний перехід від комуністичного режиму до демократії.

- Партійно-державний апарат уже не контролював обстановку в країні. ГФ витісняв КПЧ з її

позицій.

- 26 листопада в центрі Праги відбувся грандіозний мітинг, у якому взяли участь 500 тис.

чоловік. Через день у країні почався загальний страйк.

- 29 листопада 1989 р. Федеральні збори (парламент) скасували статті конституції про

керівну роль комуністичної партії.

- 29 грудня 1989 р. Федеральні збори Чехословаччини обрали лідера опозиції Вацлава Гавела президентом країни. Головою федеральних зборів був обраний А.Дубчек. Новий уряд був створений на коаліційній основі.

Анти тоталітарна революція відбулася мирним шляхом. Під час мітингів і демонстрацій не відбулося жодного збройного зіткнення, навіть не було розбито жодного вікна. Тому події листопада 1989 р. одержали назву «ніжної», або «оксамитової революції».

У квітні 1990 р. держава отримала нову назву – Чесько-Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР). На виборах у Федеральні збори в червні 1990 р. переконливу перемогу здобули ГФ і ГПН – найвпливовіші політичні сили країни. У 1991 р. завершився вивід з території Чехо-Словаччини військ Радянської армії.

У 1990 р. уряд розпочав економічні реформи. У Чехо-Словаччині реформаторський курс провадився найбільш кардинально і послідовно.

«Батьком» реформи був міністр фінансів Вацлав Клаус. Вона базувалася на роздержавленні та приватизації, забезпеченні конвертованості крони, вільному ціноутворенні. Уряд домігся збалансованості державного бюджету і приборкання інфляції. Життєвий рівень населення у складний перехідний період був одним із найвищих у Східній Європі.