2. Правління Ніколає Чаушеску.

Після смерті в березні 1965 р. Г.Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК РРП (з липня 1965 р. партія була перейме нова з РРП у РКП) був обраний Н.Чаушеску.

За конституцією 1965 р. країна почала називатися Соціалістична Республіка Румунія (СРР). Наприкінці 1960-х рр. новий лідер Румунії, прихильник «національної моделі» соціалізму, почав виступати з нападками на свого «колишнього вчителя» Г.Георгіу-Дежа, обвинувативши його в репресіях проти представників «старої гвардії». Він критикував помилки Дежа, вдавався до косметичних заходів з метою лібералізації в сфері економіки і культури, спекулював на питаннях незалежності і суверенітету, намагався грати на національних почуттях румунів, закликаючи створити процвітаючу державу, незалежну в зовнішній політиці від СРСР, країн Варшавського договору. І багато в чому він досяг своїх цілей. Так, закликами встати на захист батьківщини «від можливого радянського втручання» Чаушеску здобув симпатії всередині країни і на Заході.

Утвердження диктатури. Уже через кілька років багатьом стало зрозуміло, що під гаслами захисту незалежності Румунії велася боротьба за утвердження диктатури компартії. Для захисту свого режиму Чаушеску створив могутній каральний апарат і систему всеосяжного контролю за думками і повсякденними діями людей. Усякі прояви опозиційних настроїв, вільнодумства придушувалися в зародку.

Захопивши у свої руки командні посади в партії та державі, Чаушеску спирався на своїх близьких і далеких родичів. Вони зайняли високі посади в партії, армії, профспілках, Держплані, засобах інформації. Недарма в народі говорили, що країною править «клан Чаушеску» (40 чоловік). Головним і єдиним радником Чаушеску в усіх державних і партійних справах була його дружина Єлена Чаушеску. Неперевершений демагог і лицемір Чаушеску закликав народ берегти державну власність і жити скромно, а сам мав 21 розкішний палац, 41 резиденцію в повітах, 20 мисливських будиночків, прекрасно обладнані лікувальні корпуси на ряді курортів країни тощо.

Соціально-економічна політика режиму. В економічній політиці Чаушеску, усе трималося на вольових, найчастіше неграмотних рішеннях диктатора. Погіршилось соціально - економічне становище Румунії. Офіційна ж статистика зображувала винятково благополучну картину. Однак реальність була іншою. Відчутна залежність від західного ринку призвела до того, що в 1980-ті роки зовнішня заборгованість Румунії Заходу досягла 10,2 млрд дол.

«Вождь» вживав заходи «затягування поясів» і всіляких обмежень. Холодні квартири, у які лише на 3-4 години подавався газ, гаряча вода; неосвітлені вулиці міст; магазини, що працювали тільки при денному світлі; порожні м’ясні прилавки й овочеві базари; нескінченні черги власників автомашин у АЗС – такий був вигляд «розвинутого соціалізму» у країні. У селян відбирали майже всю вироблену продукцію, обмежувалися площі присадибних ділянок.

У країні наростало невдоволення існуючими порядками, почали з’являтися антиурядові листівки. Із закордонних поїздок не поверталося все більше румунських громадян – учених, спортсменів, письменників. Диктаторський режим агонізував. Наступив грудень 1989 року.