5.2. Нумерація

Сторінки випускної роботи мають бути пронумеровані у правому верхньому куті арабськими цифрами без знака № та крапки в кінці.

Починається нумерація з титульного листа, проте на титульному листі та листі із завданням нумерація не проставляється, але вони включаються у загальну нумерацію сторінок. Номер сторінки проставляється, починаючи з першої сторінки змісту і закінчуючи останньою сторінкою останнього додатку. Не допускається нумерація сторінок з буквеними позначеннями (наприклад, 15а, 15б і т. п.).

Такі структурні компоненти випускної роботи, як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера.

Текст роботи розбивається на розділи, які теж нумеруються арабськими цифрами. Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять (РОЗДІЛ 1).

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу окремо, тому номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою (наприклад 1.1.; 1.2.; 1.3. і т. д.). У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 1.3. (третє питання першого розділу). Після номера підрозділу пишеться його назва. При цьому слово “підрозділ” не пишеться.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти (наприклад 1.1.1., 1.1.2. і т. п.).

Ілюстрації і таблиці слід розміщувати відразу після посилання на них у тексті роботи. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці також нумерують послідовно в межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Надпис “Таблиця” із зазначенням номера розміщують у правому верхньому куті над заголовком таблиці. Нижче по центру пишеться назва таблиці.

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу; у такому разі вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовження табл.1.2.

Формули нумерують послідовно в межах розділу. Але нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (2.1) (перша формула другого розділу).

5.3. Таблиці та ілюстрації

Цифровий матеріал подають у вигляді таблиць, діаграм, рисунків. Таблиці, рисунки вміщують у тексті, в якому вперше про них згадується і розташовують на сторінці так, щоб було зручно читати. Ілюстрації чи таблиці повинні відповідати тексту. Вони мають окрему порядкову нумерацію (в межах розділу). При цьому ілюстрації чи таблиці слід розміщувати так, щоб їх можна було розглядати без повороту або з поворотом за часовою стрілкою. Не рекомендується поміщати в роботу рисунки чи таблиці, розмір яких перевищує стандартний формат (210 х 297мм). У такому випадку вони виносяться у додатки.

На одній сторінці може розміщуватись декілька ілюстрацій чи таблиць, але вони обов’язково повинні бути розділені текстом. Не допускається розрив речення таблицею.

Цифровий матеріал подають, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву (заголовок), яка розміщується симетрично над таблицею, і порядковий номер, що вказується в правому верхньому куті над заголовком. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Слово “Таблиця” і заголовок пишуть з великої літери і не підкреслюють.

Заголовки кожної графи чи рядка повинні бути по можливості короткими. Заголовки повинні починатися з великої літери, підзаголовки – з маленької, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої – якщо вони є самостійними.

Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Для зручності читання таблиці інформацію рекомендується подавати 12 шрифтом через одиничний інтервал. Графу “№ з/п” і “Одиниця вимірювання” у таблицю вводити не потрібно. Номер рядка зазначають попереду його назви, а одиницю вимірювання – позаду, відокремивши її від назви комою. Якщо одиниця вимірювання для всіх показників таблиці спільна, то її краще вказати в дужках у кінці заголовка таблиці. Грошові суми подаються у тисячах гривень, а у назві таблиці (або в назві граф чи рядків) зазначається (тис. грн.)

Складаючи таблицю, необхідно врахувати таке:

– цифри, що заносяться до таблиці, повинні мати однаковий ступінь округлення (одиниці фізичних величин);

– якщо текст у графі таблиці складається з одного слова, то в разі повторення його можна замінити лапками, якщо ж з двох і більше слів, то при першому повторенні замінюють виразом “те саме”, а далі – лапками;

– якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк;

– якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру (грн., см тощо), то її розміщують над таблицею;

– цифри в графах таблиці повинні ставитися так, щоб вони у всій графі розташовувались одна під одною;

– якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу; у такому разі вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовження табл. 1.2;

– якщо до таблиці звертаються повторно, то пишуть: див. табл. 1.2.

Приклад оформлення таблиць наведено у додатку Е.

Кожна таблиця супроводжується текстом, що повністю або частково знаходиться попереду таблиці. У тексті наводять аналіз показників таблиці, який закінчують висновком і пропозицією щодо поліпшення наведених показників.

Крім таблиць, у роботі значне місце займають рисунки.

Кожний рисунок повинен мати з абзацу підрисунковий підпис, який зазвичай має такі основні елементи:

– найменування графічного чи іншого сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

– порядковий номер ілюстрації;

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Після номера рисунка ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.1. Динаміка імпорту давальницької сировини за 2009-2011 рр.

За наявності на рисунку суцільної та розривної (пунктирної) чи іншої лінії після рисунку перед його назвою повинні бути подані умовні позначення з поясненням.

Наприклад:

У мовні позначення: прямий взаємозв’язок між показниками;

зворотний зв’язок.

Цифровий матеріал, поданий у динаміці, краще подати у вигляді графіків і побудувати їх так, щоб не було великих вільних ділянок. Написи на вісях графіка повинні бути короткими і не виходити за межі координатної сітки. На них обов’язково мають бути позначення величин і відповідних розмірів у прийнятих скороченнях. Приклад оформлення ілюстрацій наведено в додатку Ж.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба зробити посилання на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 2.1)” або зворот типу: “як це видно з рис. 2.1”, або “ як це показано на рис. 2.1”.