8. Продуктивні сили суспільства.

Продукти́вні си́ли (англ. produco — виробляю) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

Розвиток продуктивних сил — основа всього суспільного розвитку. Від рівня розвитку і характеру продуктивних сил., насамперед від рівня складності і досконалості знарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою. Розвиток продуктивних сил лежить в основі зміни і розвитку другого елемента виробництва — виробничих відносин.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником дальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

структура продуктивних сил включає сиає фактори виробництва і елементи взаємодії факторів виробництва(технологія, форми і методи організації виробництва, наука та інформація, виробнича і соціальна інфраструктура, яка обслуговує фактори виробництва)

Метод вивчення продуктивних сил — це спосіб пізнання продуктивних сил за якого чинники та результати виробництва та економічна система загалом розглядається як така, що саморозвивається на основі об'єктивних економічних законів.

Основним законом є обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил, що означає одержання якомога більшого ефекту від правильного розміщення підприємства або від найкращої територіальної організації регіону або країни.

Чинники, що зумовлюють зміни в продуктивних силах:

1. рівень розвитку самої людини (знання і професіоналізм);

2. рівень матеріально-речових елементів продуктивних сил;

3. рівень організації виробництва (рівень управління виробництвом) – виник внаслідок усуспільнення виробництва, на основі поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва.

Поділ праці – це диференціація трудової діяльності, що приводить до відусоблення та співіснування різних видів діяльності. За економічним критерієм поділ на:

1. загальний – це поділ економіки на сфери діяльності;

2. частковий – це поділ праці між підприємствами;

3. одиничний – поділ праці всередині підприємств.

Спеціалізація – це процес виділення, відусоблення, створення підприємств, галузей для випуску однорідної продукції.

Кооперування – це встановлення постійних економічних зв’язків між спеціалізованими виробниками.

Суб’єкти економічних відносин:

1. окремі виробники;

2. підприємства, фірми;

3. держава.

9. Система виробничих (економічних) відносин.

Виробни́чі відно́сини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.

Виробничі відносини - це відносини. які виникають у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Ця система відносин відбиває соціальну сторону економіки.Вона показує:

1. хто володіє економічною владою

2. як, за яких суспільних умов і скільки трудівників працює на себе та інших членів суспільства

3. кому дістаються продукти праці виробництва.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше "суспільним виробництвом", економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири ланки (стадії): безпосере­дньо виробництво як процес створення матеріальних благ (по­слуг); розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі обмі­нюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання -тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

Тому, коли ми говоримо про вироб­ничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Суть і основу названих відносин складають відносини власно­сті на засоби виробництва. Ця група виробничих відносин отримала назву соціально-економічних відносин.

Cтруктура виробничих відносин суспільства неоднорідна. Вона включає в себе соціально-економічні Та організаційно-економічні відносини. Основою ж усіх виробничих відносин виступають відносини власності. В сукупності всі ці відносини складають систему виробничих відносин суспільства.