49. Редакторські вимоги до фактичного матеріалу.

Термін фактичний матеріал, прийнятий у редагуванні, охоплює всі опорні для тексту елементи — поняття і предметні відношення. На відміну від терміна факт, трактується як результат осмислення й переробки інформації, що має форму судження. Фактичний матеріал реалізується в текстових конструкціях, що позначають не тільки події, але і речові елементи предметного ряду, властивості, якості, стан, позначення осіб, відношень, кількості. Фактичний матеріал може виконувати функцію інформації, входити в логічну побудову, бути ілюстрацією, то доповнює те чи інше спостереження. Лаконізм інформаційних публікацій служить підставою для підвищених вимог до точності фактичного матеріалу. Працюючи над публіцистичним текстом, редактор повинен усвідомлювати складність діалектичних відношень між думкою й фактом у журналістській творчості, коли контакт із дійсністю стимулює розвиток думки, а судження, що сформувалося, визначає добір фактичного матеріалу. Редактор відповідальний за правильність і вірогідність опублікованого фактичного матеріалу Існують три основних види його перевірки: внутрішня (співвіднесення фрагментів тексту в межах редагованої публікації), перевірка факту за авторитетним джерелом, а також офіційне підтвердження Редактор повинен уміти швидко знайти потрібну довідку, перевірити правильність даних, орієнтуватися в довідкових посібниках, володіти прийомами аналізу тексту.

Вимоги до фактичного матеріалу

Обробка таблиць. Таблиця - форма систематизації фактичного матеріалу, широко застосовувана сучасними засобами масової інформації. Газети зазвичай друкують невеликі за обсягом і нескладні за змістом таблиці, але вимоги до їхньої наочності. Тематичний заголовок визначає мету й зміст таблиці. Формулювання заголовка повинне бути точним, коротким і відповідати призначенню й змісту таблиці Розділовий знак наприкінці заголовка не ставлять. Нумераційний заголовок. Слово "таблиця" і номер арабськими цифрами і необхідний, коли в публікації кілька таблиць. Він спрошує зв'язок таблиці з основним текстом.

Заголовна частина таблиці складається із заголовків, що визначають зміст кожної графи. Заголовки першого ярусу пишуться з великої літери. Заголовки нижніх ярусів пишуться з малої літери, якщо вони утворюють із заголовками верхніх ярусів одне словосполучення. Наприкінці заголовків ніяких розділових знаків не ставлять

Хвостова частина таблиці — усе, що розташовано під заголовною частиною: боковик (перша графа, що включає відомості, у яких узагальнюється зміст горизонтальних рядків таблиці. Основні формулювання боковика пишуться з великої літери, формулювання підлеглих ступенів — із малої. Крапка наприкінці їх не ставиться) прографка (графи, зміст яких виражає взаємозалежність між даними боковика й заголовної частини)

Довідкові таблиці це таблиці відомостей, розташованих у визначеному порядку, що полегшує читачу їхній пошук. Аналітичні таблиці - результат класифікації даних, їхнього погрупування, виявлення зв'язків між явищами, сукупне подання спостережень за декількома об'єктами. Основний текст не повинен повторювати таблицю. Він лише коментує її, формулює висновки, що ґрунтуються на даних таблиці.

Цитати в тексті. У теорії редагування цитати розглядаються як вид фактичного матеріалу, і першою вимогою щодо вміщення їх у текст є точність відтворення. У газеті не прийнято давати докладні посилання на джерело цитати - цитата не повинна бути перекрученою. Точність цитування передбачає не тільки ретельне вичитування, а й оцінку змісту цитати по суті. Обмежений обсяг журналістських публікацій не допускає вміщення великої кількості розгорнутих цитат.