3.2. Характеристика параметрів аналітичного рахунку.

Загальними обов’язковими параметрами аналітичного рахунку є такі: номер аналітичного рахунку; номер балансового рахунку; код валюти; характеристика контрагента; код контрагента; характеристика аналітичного рахунку.

Номер аналітичного рахунку (R010) – це ідентифікатор рахунку, який проставляється у банківських документах. Номер включає до 14 цифр, перші п’ять з яких жорстко регламентовані, інші формуються банком самостійно, виходячи з його потреб.

Номер балансового рахунку (R020) – чотиризначний номер рахунку з довідника плану рахунків комерційного банку KL_R020.

Код валюти (R030) – містить тризначний код валюти згідно з класифікатором валют KL_R030. Цей параметр може включатись як складова номера рахунку.

Код контрагента – цей параметр є посиланням на довідник контрагентів. Він необхідний для встановлення інформаційного зв’язку і містить код власника рахунку.

Характеристика аналітичного рахунку (R050) вказує на належність рахунку до класу балансу і містить його характеристику. Наприклад, може приймати такі значення: 03 – актив/пасив, 11 – актив. 12 – актив (контактив),..., 62 – доходи (пасив) і т.п.

Деякі обов’язкові параметри входять до складу коду аналітичного рахунку. Розглянемо його структуру.

Код аналітичних рахунків має таку структуру:

BBBB K C NN . EEEEEE, де

• BBBB – номер балансового рахунку. Довжина номера рахунку не є фіксованою, вона може встановлюватись у діапазоні 8-14 знаків.

• К – контрольний розряд;

• С – характеристика контрагента;

• NN – порядковий номер аналітичного рахунку;

• EEEEEE – код клієнта може вміщувати до 6 знаків.

• Параметри NN та EEEEEE визначаються банками самостійно.

Спеціальні обов’язкові параметри аналітичного рахунку такі: параметр нарахування відсотків, параметри для кредитних та депозитних рахунків, параметр для рахунків цінних паперів.

Параметр нарахування процентів (S010) вказується для рахунків, по яких виконується нарахування відсотків, зокрема для: позичкових, депозитних, рахунків цінних паперів, кореспондентських та розрахункових рахунків. Параметр S012 характеризує відсоткову ставку.

Для кредитних рахунків задаються такі параметри: вид кредиту (S020), вид забезпечення (S030), дата видачі кредиту (S040), дата повернення кредиту (S050), кількість пролонгацій (S070 ), категорія ризику (S080), код строку кредитних та депозитних рахунків (S180), код строку пролонгації та прострочки (S190), код джерела кредитування (S200).

Для рахунків цінних паперів задаються такі параметри: емітент (S110), місце емісії (S120), вид цінних паперів (S130), дата погашення (S140), ознака, котуються чи ні на біржі (S150), входять чи ні для обчислення бази при оподаткуванні (S160).

Для рахунків “Кошти в рахунках” – код разрахунку (S170).

Для депозитних рахунків параметр вміщує такі характеристики: дата розміщення (залучення) (S090): дата повернення коштів (S100); початковий строк розміщення (S060).

Необов’язкові параметри аналітичного рахунку: вид рахунку, ліміт овердрафту.

Параметр вид рахунку характеризує вид рахунку відповідно до інструкції № 121 НБУ “Про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків” від 27.06.96 р.

Параметр ліміт овердрафту вказує на поточний ліміт оведрафту, який дозволено для рахунку. Він може приймати значення величини ліміту.

Параметри аналітичного обліку кодуються. Їм присвоюється чотиризначний символьний код такого формату:

LNNN, де L та NNN можуть приймати такі значення:

L - [K, R, S, D, B, T, F], де :

K – позначення для параметрів клієнтів;

R – позначення для загальних параметрів рахунків;

S – позначення для спеціальних параметрів рахунків;

D – позначення для параметрів документів;

B – позначення для додаткових параметрів банків-нерезидентів;

T – позначення для інших параметрів, які використовуються при формуванні економічного показника;

F – параметри, які використовуються у формулах підрахунку показників і вказують на підмножину рахунків, які включаються до показника.

10