24. Фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика і фіскальна політика автоматичних стабілізаторів.

Бюджетно-податкова політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат. Тобто, це заходи уряду, які спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво не інфляційного ВВП шляхом зміни державних витрат, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому. Бюджетно-податкова політика формується парламентом країни, який затверджує державний бюджет, а реалізується урядом і, в першу чергу, міністерством фінансів. До неї відносять тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількість грошей в обігу. До функції бюджетно-податкової політики відносять: формування бюджетів для закупівлі товарів і послуг;

регулювання виробництва та інвестиційної діяльності підприємств ; регулювання інфляції; перерозподіл доходів.

Дискреційна бюджетно-податкова політика - це політика при якій, уряд свідомо маніпулює податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. До основних засобів дискреційної фіскальної політики належать: зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами держави; зміна програм «трансфертного типу» (перерозподільних); циклічні зміни рівня податкових ставок. Дискреційна фіскальна політика здійснюється двома шляхами: державними закупівлями (збільшення або зменшення); стягненням чистих податків (через податкові ставки і трансферти.

Недискреційна (автоматична) бюджетно-податкова політика - це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВВП на зміну сукупного попиту. Тобто, це будь-які дії вмонтованих стабілізаторів, що збільшують бюджетний дефіцит під час спаду та індукують надлишок у роки інфляції, причому не потребуючи додаткових заходів з боку державних інститутів. До автоматичних стабілізаторів відносять: 1) автоматична зміна податкових надходжень. 2) допомога по безробіттю, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

25. Мультиплікатор фіскальної політики.

Фіскальна політика в умовах збалансованого бюджету породжує категорію мультиплікатора збалансованого бюджету, який показує на скільки грошових одиниць змінюється дохід у разі зміни

державного бюджету на грошову одиницю, тобто відображує співвідношення між зміною доходу і зміною бюджету (ΔБ). Мб = ΔY/ΔБ. Оскільки ΔТ= ΔG = ΔБ, то мультиплікатор збалансованого бюджету визначається: Мб = Мв – Мт. У розгорнутому вигляді це можна записати так: Мб = (1/(ГСЗ + ГСС*ГКП)) - (ГСС / (ГСЗ + ГСС*ГКП))=ГСЗ / (ГСЗ + ГС* ГКП) < 1;

Мультиплікатори державних витрат діють прямо пропорційно мультиплікативно на рівноважний ВВП: Мдв=ΔВВП/ΔДВ; Мдв=1/(1-ГСС)=1/ГСЗ

Зміна податків обернено пропорційно змінює рівноважний ВВП: Мп=Мдв-1; Мп=ГСС/ГСЗ

Мультиплікатор автономних витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу DY перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат DА. Він визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат: m = DY/DA.

Мультиплікатор відкритої економіки – у відкритій економіці доходи витікають в імпорт так само, як у заощадження. Таким чином, мультиплікатор відкритої економіки для інвестицій чи урядових видатків визначається так:

mв = 1/ (MPS+MPM),де MPS – гранична схильність до заощадження,

MPМ – гранична схильність до імпорту.