56. Споживання і заощадження. Графік розподілу доходу.

К ожна сім'я витрачає свій використовуваний доход по різному. Але статистичні обстеження виявили певні закономірності сімейного розподілу доходу: бідні сім'ї більшу частину використовуваного доходу витрачають на продукги харчування низької та середньої якості, багаті ж - на продукти харчування вищої якості. Зі збільшенням доходів сімей зростають витрати на відпочинок, автомобілі. Крім цього зростання доходів призводить до того, що частина їх не споживається, а заощаджується. Найбідніші сім'ї не спроможні заощаджувати взагалі. Отже, економічні дослідження показують, що дохід кінцевого використання визначає рівень споживання та заощадження. Рівень доходу кінцевого використання, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень називають

точкою нульового заощадження, або пороговим доходом.

Дж. Кейнс виходив з гіпотези доходу кінцевого використання, відповідно до якого споживання домогосподарств залежить від величини цього доходу, Отже, залежність між обсягом споживання і доходом кінцевого використання має назву кейнсіанська функція споживання:

С = Со + ГСС • У;

Co > 0; 0<ГСС<1,

де Со — автономне споживання;

ГСС - гранична схильність до споживання;

У- дохід кінцевого використання.

На графіку показана залежність споживання від наявного доходу.

Бісектрисою є лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається

лише на споживання.

Якщо Сз < Уз виникають заощадження, а якщо Сі > Уі, то це свідчить про те, що певна частка споживчих витрат здійснюється за рахунок боргу (попередні заощадження або позички). Якби споживчі витрати дорівнювали використовуваному доходу, то графік функції споживання збігся б з бісектрисою. Перетин лінії в т. С₂ означає рівень нульового заощадження.

Частка, або відсоток, будь-якого загального доходу, яка споживається, називається середньою схильністю до споживання (ССС).

Економічний процес, пов'язаний з інвестуванням являє собою заощадження. Тобто, заощадження - це та частина доходу кінцевого використання, що не витрачається на споживання.

Кожній функції споживання відповідає єдина функція заощадження, яка відображає залежність між обсягом споживання і безподатковим доходом

З - -Co + (1 - ГСС ) • У

Графік показує залежність заощадження від використовуваного доходу. Заощадження у точці З₂ відповідає споживанню в точці С₂ на умовах, коли С₂ = У₂, а 3 = 0. Заощадження у точці Зі відповідає споживанню у точці Сі на умовах Сі > Уі, а Зі < 0. Заощадженням у точці 3з відповідає споживання в точці Сз на умовах, коли Сз < Уз, а Зз> 0.

57.Парадокс заощадження.

У депресійної стадії економіки прагнення до зростання заощаджень буде викликати не зростання, а зниження інвестицій. Це пов'язано з тим, що в умовах депресії, що знижує рівень доходів, зростання заощаджень (накопичення капіталу) буде скорочувати обсяг споживання. Так як інвестиції в цих умовах не приведуть до зростання попиту на додатково вироблену продукцію споживчого призначення, зростання заощаджень в цих умовах буде сприяти формуванню дезінвестиційних процесів. В економічній теорії це явище характеризується терміном "парадокс ощадливості", що відображає процес зниження чистого капіталоутворення при зростанні заощаджень в період депресії. Графічно "парадокс ощадливості" може бути проілюстрований наступним чином

Графічна ілюстрація "парадоксу ощадливості", що відображає зниження обсягу інвестицій із зростанням обсягу заощаджень.

Як видно з наведеного графіка, зростання заощаджень - Сб (тобто переміщення кривої заощадження вгору) при зниженні обсягу національного доходу в умовах депресії буде формувати точку рівноваги заощаджень та інвестицій (Р) на набагато меншому об'ємному рівня інвестування (у точці" Г "замість крапки" В "). Іншими словами спроби зберегти більше в умовах депресії будуть приводити за інших рівних умов до скорочення обсягу інвестицій, викликаючи подальше зменшення обсягу доходу та обсягу заощаджень суспільства в цілому.