Права людини у національному законодавстві України

ІІ Розділ Конституції України закріплює й гарантує основні права та свободи людини і громадянина.

Особисті права і свободи

·  Невід’ємне право на життя (ст.. 27)

·  Право людини на повагу до його гідності (ст..28)

·  Право на свободу та особисту недоторканість (ст.. 29)

·  Право не недоторканність житла (ст..30)

·  Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31)

·  Право на невтручання в приватне та сімейне життя (ст..32)

·  Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33)

·  Право на свободу думки та слова (ст..34)

·  Право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35)

·  Право на освіту (ст. 53);

·  Право людини на вільний і всебічний розвиток її особистості (ст. 23);

Політичні права та свободи

·  Право на об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36);

·  Право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38);

·  Право на мирні збори. Мітинги та демонстрації (ст. 39);

·  Право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 40);

Соціальні, економічні, культурні права

·  Право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41)

·  Право на працю (ст.43)

·  Право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44)

·  Право на відпочинок (ст.45)

·  Право на соціальний захист (ст.46)

·  Право на житло (ст. 47)

·  Право на достатній життєвий рівень (ст. 48)

·  Право на охорону здоров’я (ст. 49)

·  Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50)

· Гарантування ґрунтованого на вільній згоді шлюбу. Захисту материнства, дитинства й сім’ї (ст.51, ст. 52)

·  Гарантування свободи творчої діяльності (ст. 54)

3 18 років відповідно до Конституції нашої держави громадянин України може самостійно здійснювати в повному обсязі свої права й обов'язки. Сьогодні наш основний закон гарантує кожному, як ви вже знаєте, широкий спектр прав і свобод: громадянські і соціально-економічні права (право на власність, вільну працю, освіту, охорону здоров'я тощо), політичні права (право на об'єднання, участь в управлінні державою, право обирати і бути обраним), особисті права (право на життя, свободу й особисту недоторканність, право на волю пересування тощо), а також свободу совісті, думки і слова, засобів масової інформації.

Досягнувши 18-літнього віку(а жінки - 17-літнього), громадянин може вступити в законний шлюб. Разом з тим, при наявності поважних причин (вагітність, народження дитини, безпосередня загроза життю однієї зі сторін) місцеві органи влади мають право знизити шлюбний вік.

Повна правоздатність припускає не тільки можливість використовувати права, але і необхідність виконувати певне коло громадянських обов'язків. Відповідно до Конституції України до них відносяться: дотримання Конституції і законів країни, турбота батьків про дітей, а також дітей, якщо вони досягли 18 років і працездатні, про своїх непрацездатних батьків, своєчасна сплата законних податків і зборів, охорона природи, пам'яток історії і культури. Обов'язковим є одержання основної загальної освіти. Обов'язком громадян України є захист Батьківщини. Законом передбачено, що призову на військову службу підлягають чоловіки - громадяни України у віці від 18 до 25 років, які не мають права на звільнення чи відстрочку від призову на військову службу.

Набуття всієї повноти прав і обов'язків змінює становище молодої людини й істотно розширює її можливості. Ролі дитини і підлітка в основному пов'язані з сім'єю (син, дочка, брат, сестра, онук), школою (учень), різними формами дозвільної діяльності (учасник спортивної секції). Надалі при збереженні деяких колишніх соціальних позицій (син, брат тощо) з'являються нові: студент, робітник, військовослужбовець, виборець, член політичної партії, батько, учасник однієї з громадських організацій тощо.

Однак у юності, як відзначають психологи, багато з нових ролей не засвоюються всерйоз і остаточно, а ніби приміряються, випробуються. Молодості властиво шукати, вибирати, пробувати. І старші покоління ніби резервують за молодими "право на помилку", на деякий необдуманий вчинок чи ризиковану дію: "Молодому помилка - посмішка, старому - гірка сльоза". Але така широта вибору соціальних ролей і високий ступінь свободи молодих затвердилися в суспільстві порівняно недавно.

У минулому перехідний період від дитинства до дорослості був набагато коротшим. Протягом багатьох століть досвід, накопичений старшими поколіннями, передавався молоді шляхом включення її безпосередньо в трудову діяльність, яка починалася дуже рано.

У селянських родинах дітям уже з п'ятилітнього віку доручалася певна робота. Молодші в сім'ї училися не стільки "говорячи і слухаючи", скільки беручи участь. Багато сторін життя були жорстко регламентовані, і навіть у молоді роки залишалося мало простору для незалежних і самостійних дій.

Так, ще в XIX ст. вибір чоловіка не був особистою справою, що стосувалася тільки молодих людей, тих, що зібралися одружитися. Підготовка до шлюбу регулювалася родичами. Нерідко шлюби укладалися через посередників - свах: знаючи "придатних" (за матеріальним становищем, походженням) кандидатів, вони за відповідну винагороду влаштовували потрібний шлюб.

У нинішніх умовах самостійне доросле життя для багатьох починається досить пізно: подовжився період навчання, професійної підготовки молоді, чимало і тих, хто відкладає на майбутнє і створення власної сім'ї.

Молодих нерідко обвинувачують в інфантилізмі (від лат. infantilis -дитячий), тобто в прагненні до утриманства, вимогах постійної турботи інших про себе, заниженої критичності стосовно себе.

Очевидно, ідо такі прояви не рідкісні у молодіжному середовищі. Разом з тим, сам факт набуття молодою людиною всієї повноти громадянських прав і обов'язків свідчить про те, що суспільство уже визнає за нею високий ступінь соціальної зрілості, розвинуте почуття відповідальності, здатність приймати рішення, керуючись не тільки особистими інтересами, але і громадянськими почуттями.