6.Художні особливості «театру абсурду». Аналіз п’єси «Носороги»

Театр абсурду, або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль. Театр абсурду заперечує реалістичні персонажі, ситуації й всі інші відповідні театральні прийоми. Час і місце невизначені й мінливі, навіть найпростіші причинні зв'язки руйнуються. Безглузді інтриги, діалоги, що повторюються, й безцільна балаканина, драматична непослідовність дій, все має одну мету — створення казкового, а можливо й жахливого, настрою.Художні особливості:

• Театр не вносить у життя алогізм, а завдяки перебільшенню доводить до нонсенсу риси повсякденої реальності.На поверхню виходять вади життя.

• Антидрама не пояснює абсурд,а показує його.

• Модернізовані художні засоби: дійсність та вигадка не розрізняються, час та простір розмиваються.

• Жанр притчі

• Експерименти з мовою.

П'єса «Носороги» відноситься до так званого театру абсурду, коли за зовнішнімнагромадженням ірреальних сцен ховається часом складне філософськеставлення до світу і до життя, де все так же перемішано і деколи абсурдно. "Носороги" - твір, передусім, антифашистський, антина-цистський. Ця п'єса про вміння сказати «ні» і залишитися одному - це важко, але завждизнайдуться ще такі ж, які не побажали розчинятися в загальних словах і думках. Свою п'єсу "Носороги" Е. Ионеско іменував трагіфарсом. Саме за допомогою фарсових засобів і прийомів драматург підкреслив трагічний сенс існування. Основний засіб - трагікомічний гротеск, що водночас підкреслив сенс страшного явища й оголив комічно абсурдну рису (перетворення людей на носорогів). П'єса складалася з трьох дій. У першій дії події відбувалися в Європі, у провінційному французькому місті, в якому "навіть не було зоопарку". Одного разу тут почали відбуватися незрозумілі жахливі метаморфози: люди перетворилися на носорогів, товстошкурих, байдужих, самовпевнених, агресивних. Спочатку помітна стурбованість декого з жителів. Як завжди, першими занепокоїлися журналісти. Люди, ховаючись від неприємностей, не думали над тим, як запобігти лиху, а вели дискусії щодо виду носорога - африканський він чи азіатський.

У другій дії ситуація ускладнилася: з'явилася загроза масового оносороження, носорогами стали деякі із співробітників Беранже, а потім докладно, майже "реалістично", було змальовано перетворення друга Жана.

У третій абсурдна ситуація набула апогею: всі, хто оточував Беранже, стали носорогами, рев носорогів звучав по радіо, їхні зображення з'явилися на картинах. І ось кульмінація і водночас фінал твору: абсурд став нормою, норма - абсурдом. Всі стали носорогами, і лише одна людина залишилася такою, якою була. І вона не мала наміру змінювати своїх поглядів, зраджувати саму себе. І саме цей її вибір вніс у хаос певний порядок: абсурд залишився абсурдом, норма - нормою. Беранже зберіг свою людську сутність, отже, ствердив здатність людини протистояти злу, в даному разі - омасов-ленню. Нехай він навіть залишився один, але світовий порядок збережено.

У творі крізь видимий абсурд просвічувалися приховані філософські проблеми:

o сенсу буття (зберегти у собі людину, не зрадити людяності та власну індивідуальність);

o здатності людини протистояти злу (в даному разі омасовленню);

o причини оносороження людей (за власним переконанням, "заразився", втягнули силоміць);

o людської схильності ховатися від неприємних очевидностей (носороги - це "міф", "містифікація", "ілюзія").