2. Право особистої приватної власності подружжя

У ст.57 СКУ не наведені ознаки, які б давали можливість відмежовувати роздільну приватну власність подружжя від їх спільної сумісної власності. Однак аналіз Глави 7 СКУ дозволяє дійти висновку, що при визначенні категорій майна, що підпадає під режим роздільної приватної власності подружжя, законодавець керується загальними критеріями правового регулювання (є умовними, бо не завжди законодавець дотримується їх повністю):

• При визнанні за 1 з подружжя права приватної власності не мають порушуватися суб’єктивні права та законні інтереси іншого з подружжя на це майно (спадщина, дарування або до укладення шлюбу – рівне врахування інтересів а вкладів кожного з подружжя). Прикладом недотримання цього критерію може бути приватизація житла, земельної ділянки під час шлюбу, що віднесено до спільної сумісної власності подружжя – безоплатна передача майна у власність, але правові насідки при даруванні та приватизації різні.

• Особиста приватна власність на майно під час шлюбу була здобута 1 з подружжя самостійно, без допомоги або сприяння з боку іншого з подружжя (премії, нагороди)

• З урахуванням суто індивідуального призначення для 1 з подружжя (особиста прив’язка речі до певної особи може бути обумовлена різними обставинами: фізіологічними, соціальними – лікарські засоби, одяг, косметичні засоби тощо)

• Професійні потреби кожного з подружжя законодавець не враховує як критерій особистої приватної власності подружжя – зазначає, що речі для професійних занять, придбані під час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

Шляхи формування у подружжя роздільного майна (критерії визначення роздільної приватної власності):

• Усе майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу

• На підставі правочинів, за якими один з подружжя отримує у власність під час шлюбу майно на безоплатній основі – ст.57 СКУ (до цієї групи правочинів відноситься договір дарування та спадкування. Насправді таких правочинів може бути і більше – можливість субсидіарного застосування положень ЦКУ у сімейних правовідносинах: договір управління майном, за яким 1 з подружжя набуває на майно право довірчої власності. Передача майна у власність за цим договором також відбувається на безоплатній основі, як і при даруванні чи спадкуванні. Довірчий власник має здійснювати управління майном, що передане у довірчу власність, за що має отримувати певну винагороду. Отож сама винагорода – спільна сумісна власність, а майно, отримане у довірчу власність – особиста приватна власність 1 з подружжя.). на роздільність довірчого майна вказують такі ознаки:

• Фідуціарний характер договору (пряма і безумовна прив’язка довірчого майна до особи, що стає довірчим власником – до 1 з подружжя

• 1 з подружжя може отримати майно у довірчу власність у зв’язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності. Обов’язкова умова – управитель - суб’єкт підприємницької діяльності

• Довірче майно має відокремлюватись від іншого майна, що належить управителю або установі, фіксуватися на окремому балансі з окремим обліком

• Не дозволяється стягнення на довірче майно, окрім визнання банкрутом або звернення стягнення на майно, що є предметом застави

• На підставі особистої діяльності (роботи) особи, здійсненої без допомоги іншого з подружжя: премії, нагороди, які кожен з подружжя одержує за особисті заслуги. Суд може визнати право іншого з подружжя на частку у цій премії, якщо буде доведено, що інший з подружжя сприяв її отриманню. Також це подарунки, що їх одержала особа від підприємства у порядку заохочення тощо.

Ст.57, 61 СКУ, ст.52 ЦКУ – майно фізичної особи – підприємця не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право лише на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Постанова Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року.

• Майна, що має ознаки особистого майна:

• кошти, що мають особисту спрямованість - особисте страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю тощо; кошти за втрату чи пошкодження речі, що належала 1 з подружжя; відшкодування завданої моральної шкоди

• Майно, набуте 1 з подружжя під час шлюбу, але за кошти, що належали йому особисто)

• Речі індивідуального користування (коштовності тощо) – навіть, якщо вони придбані за спільні кошти подружжя.

• Майно, отримане кожним з подружжя через вже наявне у нього особисте майно

• Майно, набуте 1 з подружжя за час їх окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин

Обмеження щодо здійснення права приватної власності 1 з подружжя:

1. Володіння та користування майном, що знаходиться у 1 з подружжя в особистій приватній власності, має здійснюватись з урахуванням інтересів сім’ї (дітей).

2. При розпорядженні своїм майном кожен з подружжя зобов’язаний враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користуватись цим майном.