3. Періодичні коливання температури тіла.

1. Протягом доби (о 4 ранку найнижча) (о 17⁰⁰ найвища). Розмах коливань 1⁰С,максимальний вдень. У тварин, які активні вночі максимум вночі.

Найпростіще пояснення цього факту може полягати в тому що максимальна температура тоді коли максимальна фізична активність. Але таке пояснення виявилося невірним.

З’ясувалося, що коливання температури тіла є одним із добових ритмів. Навіть у тому випадку коли вимкнуті всі орієнтовні сигнали (світло, години вживання їжі, робота і відпочинок) температура тіла продовжує коливатися циклічно.

Таким чином коливання температури засноване на ендогенному ритмі (біологічний годинник) і синхронізоване з зовнішнім сигналом, в частності з обертанням землі.

2. Протягом менструального цилу. (в 1 половині циклу температура на 0,5⁰ С нижча, після овуляції вищча). Коливання пов’язане з ритмом горомнальної активності.

3. Температура може змінюватись в залежності від прийняття їжі. Це пов’язане з тим, що після прийняття їжі інт. Обмінний процес збільшується ( на 6%).

4. Температура залежить і від інтенсивної м’язової роботи. Після 2 годинного марафону температура ядра може підвищуватися до 40-41⁰С.

4. Механізми терморегуляції.

Головна уова підтримки сталої температури це досягнення рівноваги між теплопродукцією (хім. терморегуляція) і тепловіддачею (фізична терморегуляція).

Теплопродукція відбувається внаслідок безперервного перебігу екзотермічних реакцій. Ці реакції відбуваються в усіх органах і тканинах, але з різною інтенсивністю. У тканинах і органах, в яких відбувається активна робота (м’язова тканина, печінка, нирки) вивільнюється більша кількість тепла, ніж в менш активних (сполучна тканина, кістки, хрящі).

Механізми теплопродукції.

1. Нескоротливий термогенез.

1. Виділення тепла за рахунок обмінних процесів. Регулюється СНС. Норадреналін стимулює виділення жирових кислот із жирових крапель і їх окиснення.

2. Виділення температури за рахунок розщеплення бурого жиру. Це тканина, яка містить багато мітохондрій. Вона розташована між лопатками, під пахвою……

2. Скоротливий термогенез ініціюється і підтримується руховою системою. Провідні шляхи – цереброспінальний, ретикулоспінальний. Існує центральний “тремтільний” шлях – від заднього гіпоталамуса до рухових ядер середнього і довгастого мозку.Найбільш інтенсивне утворення тепла в організмі відбувається у м’язах. Якщо людина лежить нерухомо з напруженою мускулатурою, теплопродукці підвищується на 10% за умов невеликої рухової активності теплопродукція посилюється на 50-80%, а при інтенсивній м’язовій роботі на 400-500%. Довільна імітація тремтіння посилює теплоутворення на 200%.

• тремтіння;

• тонус м’язів;

• произв. скорочення.

Механізми тепловіддачі.

1. Випромінювання (60%) за рахунок інфрачервого випромінювання, залежно від температури повітря.

2. Випромінювання (20%) з поверхні шкіри і слизових дихальних шляхів.

Випоровування буває двох видів:

1. Втрата води за рахунок дифузії через шкіру і слизові оболонки. Це невідчувана так звана незалозиста втрата.

2. Втрата води в результаті функціонування потових залоз. Це так звана залозиста втрата.

2-угий механізм знаходиться під контролем системи терморегуляції.

Якщо температура середовища більше температури тіла віддача тепла може здійснюватись тільки за рахунок випаровування. В цих умовах ефективність потовиділення зростає.

Процес випаровування супроводжується поглинанням тепла (1 мг Н₂О – 0,58 ккал.). В умовах основног обміну тілом людини віддається за допомогою випаровування 1675-2093 кДж. С поверхні тіла при цьому випаровується 700-800 мл Н₂О, з них 300-350 мл в легенях, 400-500 мл – з поверхні шкіри. Випаровування залежить від вологості повітря. Якщо повітря насичене водяними порами вода випаровуватись не може. Тому при високій вологості повітря висока температура переноситься важче. В бані (лазня) пот виділяється, але не випаровується і стікає. Таке потовиділення не сприяє тепловіддачі. У шкірі людинти 2-2,5 млн. потових залоз, які здатні за добу виділяти 12 л пота з максимальною швидкістю до 4л/годину. Потовиділення регулюється симпатичними холенергічними волокнами.

3. Конвекція (12-15%) – віддача тепла у навколишнє повітря (або воду). Залежить від температури повітря і швидкості руху повітря (або води). Вода порівняно з повітрям має більшу теплопровідність і теплоємкість. У воді від тіла шляхом конвекції відводиться значно більше тепла. Якщо вода рухається – ще більше.

4. Теплопроведення (кондукція) – 12-15%. Віддача тепла при контакті з навколишніми предметами.

Фактори, які впливають на віддачу тепла.

1. Одяг. Зменшує тепловіддачу. Втраті тепла запобігає шар нерухомого повітря, який знаходиться між одягом і шкірою. Повітря є поганим провідником тепла. Чим більше ячійок в структурі одягу, тим вищі її теплоізолюючі властивості. Цим пояснюються гарні теплоізолюючі властивості шерстяної і хутрового одягу.

2. Підшкірна жирова клітковина. Зменшує тепловіддачу. У зв’язку з невеликою теплопровідністю жиру.

Поняття про температуру комфорта.

1. Відчуття температурного комфорта виникає при мінімальному рівні аферентації. Для шкіри це 34-380С. Для внутрішніх органів 37,0-37,5⁰С.

Температура комфорта повітря при вологості 50% для легкоодягненої людини 25-26⁰С, для роздягненої – 28⁰С. Температура комфорта води 35-36⁰С.