Розробка лекційного заняття студентки 5 курсу, магістратури Лач Тетяни

Тема: Прикметник як частина мови.

Вид лекції: тематична.

Мета: навчальна', поглибити знання з теми прикметник як частини мови; навчити застосовувати їх у практичній діяльності, навчити класифікувати прикметники, виокремлювати їх з інших частин мови;

розвивальна: розвивати мовне чуття студентів, їхнє уміння сприймати й засвоювати новий матеріал, вміння диференційовано підходити до аналізу мовних явищ;

виховна: виховувати інтерес до мовного матеріалу.

Студенти мають знати: основні питання з теми, зокрема оперувати поняттями розряди прикметників (якісні, відносні, присвійні), ступені порівняння прикметників.

Студенти мають уміти: виділяти прикметники в окремі розряди, вміти правильно використовувати ступеньовані форми.

Методи і прийоми:

-словесні', лекція.

Ллітература:

Основна:

1. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія: ДонДУ, 1996. -437с.

2. Карпенко Ю. Ступені порівняння прикметників в українській мові.// Українська мова і література в школі, 1960, №1.

3. Курс сучасної української літературно мови / Жовтобрюх М.А., Кулик. Частина І - К.: Вшца шк., 1972.

4. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько та ін. - К.: Вища шк.., 2002. - 439 с.

Додаткова:

1. Кобилянський Б. Залишки коротких прикметникових форм у сучасній мові// Українська мова і література в школі, 1970, №6.

2. Морфологічна будова сучасної української мови / Жовтобрюх М.А.- К.: Наук, думка, 1975. -208с.

3. Тронь К. Нестягнені форми прикметника в українські мові// Українська мова і література в школі, 1972, №7.

План

1. Прикметник як частина мови.

2. Розряди прикметників за значенням.

3. Якісні прикметники, їх семантичні групи і граматичні особливості.

4. Відносне вираження міри ознаки якісних прикметників.

5. Безвідносне вираження міри ознаки.

І.Прикметник як частина мови.

Прикметником називається частина мови, що виражає статичну ознаку предмета і сполучається з іменником в роді, числі, відмінку. Відповідає на питання який? котрий?

Розглядаючи частиномовну природу прикметника, важливо звернути увагу на ті головні лінії, які пов’язують його з іменником.

Прикметник не функціонує без іменника. Він подібно до іменника становить іменну частину мови, але має своєю семантичною основою не предметність, а ознаку. Прикметникова ознака - це особливість, властивість предмета, є невід’ємною від предмета, є його природною сутністю. На цьому формується уявлення про статичність ознаки, відтворювані прикметником.

При цьому семантичні основи іменника і прикметника не взаємо виключають, а тільки взаємодоповнюють одна одну.

Поняття «ознаки» в граматиці широке. Різні типи ознак, крім прикметникових можуть виражатися іншими частинами мови. Наприклад, дієслово, яке виражає динамічну (темпоральну) ознаку; прислівник, коли предмет представлений не безпосередньо, а через іншу ознаку: день сьогодні холодний; дуже приємна звістка; іменником, якщо вона відокремлена від носія і сприймається безвідносно до нього. Тоді вона опредмечується і прирівнюється до предмета (ніжність, радість).

Особливістю прикметника є виявлення ознаки через зв’язок з предметом як його означення, атрибут.

Означувана прикметником ознака може вказувати на:

1. якість або властивість предмета (урочисте відкриття, рідна земля);

2. відношення одного предмета до іншого (дерев’яне ліжко, металеві грати);

3. приналежність предмета тій чи іншій особі чи тварині (батькова хата);

4. колір предмета (червоний, білий, синій);

5. розмір предмета (великий, малий, грандіозний, мініатюрний);

6. смак (солоний, гіркий, кислий, солодкий);

7. відношення до простору і часу (наддніпрянський, заозерний, вчорашній) тощо.

Багато прикметників показують такі ознаки предмета, які можуть бути виражені непрямими відмінками іменників з прийменниками. Наприклад, дерев'яний стіл виражає те саме, що і стіл із дерева (матеріал); книжкова шафа - шафа для книжок (призначення предмета).

Майже кожний прикметник - багатозначне слово. Ця багатозначність полягає у тому, що той самий прикметник у мові може виражати різні ознаки. Наприклад, прикметник твердий у словосполученні твердий грунт означає

З

матеріальну якість ґрунту; твердий характер - внутрішні якості людини; тверді знання - ступінь засвоєння певних відомостей.

Властивість прикметників означати різні ознаки предмета широко використовується в літературній мові як засіб образного вираження думки. Наприклад, Маланка була солодка. Вона мала таку усмішку, мов розмовляє з панами у дворі. (Коцюбинський М.). Андрій застав Маланку покірливу і ласкаву, як завжди по службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як у будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами. (Коцюбинський М.).

У першому реченні прикметник солодка (Маланка) означає запобіжну ввічливість, а в другому реченні солодка (усмішка) на тлі висловлюваної думки означає ніби уїдливість. Це різні значення, і вони далеко стоять від прямого значення прикметника солодкий, що вживається на означення смакових якостей предмета (порівн. солодкий чай).

З наведених прикладів видно, що значення кожного прикметника розкривається лише у зв’язках його з іменником, а іноді навіть у цілому реченні.

Прикметники збагачують і уточнюють нашу мову. Виступаючи у мові в ролі епітетів, вони роблять її образною, надають їй яскравого емоційного забарвлення. Без прикметників мова була б безбарвна, бідніша.

Уживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними, тобто мають форми роду (в однині), відмінка і числа тих іменників, з якими узгоджуються, наприклад: високий будинок, висока башта, високе дерево; високий будинок, високого будинку, високому будинку і т. д. Форми роду і числа прикметника не виражають ніяких внутрішніх ознак предметів, а лише служать засобами граматичного узгодження прикметника з іменником. А отже, мають суто синтаксичне призначення. Таким чином, флексії прикметника дуже узагальнені, суто граматичні, і саме вони виражають граматичне значення роду, числа, відмінка. Для передачі різної міри якості використовується префікс, суфікс. Гарний -прегарний; зелений - зеленавий.

Синтаксична функція прикметника мотивується його позицією в реченні. Первинною синтаксичною функцією прикметника є функція означення у пресубстантивній позиції; іменна частина складеного присудка. Зрідка прикметник може виконувати предикативну функцію у подвійному присудку. Наприклад, Сумний і невеселий сидів Забрьоха.

Прикметники можуть переходити в іменник (субстантивуватись). У таких випадках їх лексичне значення звужується, конкретизується. Називаючи не ознаку, а предмет, вони вже виконують іншу функцію в реченні: виступають підметом, додатком, можуть мати при собі означення. Наприклад: На ноги скочивши, хвилястим бистрим цепом передні рушили. Смілого куля боїться, смілого штик не бере. «Міномети стояли на вогневій» (Олесь Г ончар).

2. Розряди прикметників за значенням.

Залежно від того, що саме означають прикметники - якість предмета, його відношення до інших предметів чи приналежність його комусь, - всі прикметники поділяються на два основні розряди: якісні і відносні.

Якісні прикметники - це прикметники, що вказують на змінну ознаку, яка сприймається безпосередньо і яка при порівнянні з ознакою іншого предмета може виявлятися в більшій чи меншій мірі, наприклад: добрий - добріший; важкий - важчий - найважчий.

Відносні прикметники - це прикметники, які виражають ознаки через відношення одного предмета (або поняття) до другого і не містять у собі якісної характеристики предмета, наприклад: шкіряні рукавиці (із шкіри), сибірські ліси (ліси із Сибіру).

Прикметники якісні і відносні, крім групи присвійних, відповідають на питання який? яка? яке?

Серед відносних прикметників виділяється група присвійних.

Присвійними називаються прикметники, які означають приналежність предмета в її різноманітних відтінках, наприклад: сестрина книга, батькова школа, білчин хвіст, зозулине гніздо. Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє?

Кожний з цих розрядів прикметників поділяється на окремі семантичні групи, і кожний з них має свої граматичні особливості, зв’язані із значенням прикметників. Але межі якісних і відносних, а також власне відносних і присвійних прикметників умовні: в сучасній українській літературній мові, як і в інших мовах, відбуваються живі процеси переходу прикметників з одного розряду в інший. Це спричиняється до того, що в межах названих розрядів виявляються так звані проміжні розряди: відносно-якісні.

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ. ПРИСВІЙНО-ЯКІСНІ.

2. Якісні прикметники, їх семантичні групи і граматичні особливості.

До якісних прикметників належать такі, що означають безпосередні, прямі ознаки предмета. Це може бути:

1. фізичні якості: здоровий, кривий;

2. розумові, психічні якості людини чи тварини: легковажний, щедрий, розумний;

3. значення загальної оцінки: злий, добрий;

4. просторові ознаки (обсяг, розмір, відстань тощо): широкий, вузький; малий, великий; далекий, близький; довгий, короткий;

5. вікові ознаки: молодий, старий;

6. такі, що сприймаються органами чуттів безпосередньо:

а) зором: жовтий, синій, сонцеликий;

б) слухом: голосний, дзвінкий;

в) нюхом: запашний;

г) зовнішніми органами (ознака ваги, температурні ознаки тощо):

легкий, важкий, холодний.

Якісні прикметники мають властиві лише їм граматичні ознаки:

1. від більшості з них можна утворюються ступені порівняння: гарний -кращий;

2. повна і коротка форми: ясний - ясен;

3. повна стягнена і повна нестягнена форми: велика - великая;

4. від більшості якісних прикметників можна утворити форми безвідносного вираження форми ознаки;

5. від більшості якісних прикметників можна утворити прислівники на

• о, - е: сумний - сумно, безпосередній - безпосередньо;

6. можна утворити абстрактні іменники: щасливий - щастя;

7. лише якісні прикметники здатні керувати залежним іменником або займенником: приємний для всіх;

8. лише якісні прикметники мають непохідну основу: зелений, чорний, синій;

9. лише якісні прикметники вступають у синонімічні, антонімічні відношення: гарний - красивий, бідний - багатий;

10. якісні прикметники мають специфічні суфікси: -лив-, -лист-, - овит-, -уват-, -аст-, -уч-, -ав- : зеленавий, летючий, соковитий, сварливий.