56

Зміст

Вступ 3

Інформаційну базу дослідження становлять відповідні законодавчі та нормативні документи, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані Міністерства фінансів України, фінансова звітність підприємства «Київхліб» Хлібокомбінат №11, наукові літературні джерела. 4

Розділ І. Організація обліку на підприємстві, фінансовий облік прибутку 5

1.1. Організація обліку на підприємстві «Київхліб» Хлібокомбінат №11 та коментар його облікової політики 5

1.2. Фінансовий облік прибутку 11

Журнал реєстрації господарських операцій 21

1.3. Відображення в фінансовій, податковій та статистичній звітності інформації щодо прибутку підприємства 23

1.4. Сучасні комп'ютерні технології ведення обліку прибутку, виклад їх практичного застосування 27

Розділ II. Економічний аналіз діяльності підприємства та прибутку 30

2.1. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства 2010-2011 роки 30

2.2. Теоретичні основи та практичний економічний аналіз прибутку 35

2.3. Сучасні комп'ютерні технології ведення економічного аналізу прибутку та виклад їх практичного застосування 47

Загальні висновки і пропозиції 52

Перелік використаної літератури 54

Вступ

Побудова ринкової моделі економіки зумовлює необхідність глибшого дослідження низки важливих складових фінансової системи, зокрема, фінансів підприємницьких структур. Провідне місце у фінансовому забезпеченні їх діяльності належить прибутку. Він найповніше характеризує ефективність господарської діяльності підприємств, їх фінансові можливості й у кінцевому підсумку визначає рівень фінансової стабільності в державі та є джерелом підвищення рівня суспільного добробуту населення. Прибуток - це певний гарант соціально-економічного прогресу, а його відсутність - найяскравіший доказ регресу та соціальної напруги.

Прибуток - це одна з форм чистого доходу, що виражає в основному вартість додаткового продукту; включає також і частину вартості необхідного продукту. Розподіл знов створеної вартості на необхідний і додатковий продукт - загальна закономірність будь-якої суспільно-економічної формації з часу першого великого суспільного розподілу праці і досягнення такого рівня продуктивних сил, які б зумовили виникнення додаткового продукту.

Прибуток - це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.

Фінансові підсумки діяльності підприємства відображаються в прибутку, величина якого складає частину грошової виручки, рівну різниці між вартістю продукції в оптових цінах і повною собівартістю реалізованої продукції.

Як активний та універсальний інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів у державі, прибуток концентрує інтереси підприємницьких структур, окремих учасників господарської діяльності, різноманітних ланок економіки. Саме в даній економічній категорії знаходить відображення ціла низка як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Суттєве значення мають внутрішні фактори, які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, форм власності та видів діяльності.

Формування й використання фінансових результатів має свої особливості в умовах трансформації економіки до ринкових засад господарювання. Сьогодні в економіці України питання одержання прибутку і підвищення ефективності виробництва вельми актуальні. Більш як 45 відсотків підприємств працюють збитково, а одержані збитки за 2009 рік становили 9,6 млрд. грн.

Все це зумовлює необхідність поглибленого дослідження теоретичних засад формування та розподілу фінансових результатів, їх впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення. На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обгрунтування рекомендацій щодо активізації ролі прибутку в економічній системі, зокрема, як основи розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. В науковій літературі ця проблема досліджена ще недостатньо. Значна кількість праць належить представникам науки соціалістичної доби. Зокрема, це роботи Д.А. Аллахвердяна, Е.О. Вознесенського, Г.В. Базарової, В.К. Сенчагова, А.А. Бірмана, В.М. Родіонової, які відображають економічні умови того часу та мають відповідний ідеологічний відтінок.

Значний внесок у розв’язання проблем розвитку нефінансового сектору економіки, формування та використання прибутку в системі забезпечення діяльності підприємницьких структур внесли українські економісти О.Д.Василик, З.С. Варналій, З.М. Васильченко, С.Ф. Голов, М.Я. Коробов, С.С. Осадець, О.І. Пилипченко, А.М. Поддєрьогін, А.А. Пересада, Д.М. Черваньов, В.М. Шелудько, С.І. Юрій та інші. На окрему увагу заслуговують праці І.О. Бланка, в яких розглядаються сучасні методи управління прибутком підприємства в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Метою роботи є визначення економічної природи і призначення фінансових результатів, їх облік, аналіз прибутку підприємства, а також розробка практичних рекомендацій щодо формування фінансових результатів конкретного підприємства.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- теоретично обгрунтувати економічну сутність фінансових результатів та особливості їх формування й використання в підприємствах;

- розкрити механізм формування прибутку, зокрема, його вплив на підвищення ефективності підприємницької діяльності;

- визначити основні засади обліку фінансових результатів;

- провести детальний аналіз формування прибутків підприємства.

Об’єкт дослідження – дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Київхліб» Хлібокомбінат №11.

Предмет дослідження – облік і аналіз фінансових результатів підприємства.

Інформаційну базу дослідження становлять відповідні законодавчі та нормативні документи, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані Міністерства фінансів України, фінансова звітність підприємства «Київхліб» Хлібокомбінат №11, наукові літературні джерела.

Розділ і. Організація обліку на підприємстві, фінансовий облік прибутку

1.1. Організація обліку на підприємстві «Київхліб» Хлібокомбінат №11 та коментар його облікової політики

Забезпечення бухгалтерського обліку на підприємстві доручено бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером.

Структура бухгалтерії зображена на рис. 1.1.

Головний бухгалтер

Розрахунковий відділ

Матеріальний відділ

Фінансово-еконо-мічний та внутріш-нього контролю

Відділ обліку торгівельних операцій

Рис. 1.1. Структура бухгалтерії ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11

Як відображено на рисунку 1.1 бухгалтерія підприємства має чотири підрозділи: розрахунковий, матеріальний, фінансово-економічний та відділ обліку торгівельних операцій. Розрахунковий відділ займається обліком грошових коштів, матеріальний відділ – виробничим обліком, фінансово-економічний – планово-економічною роботою та внутрішнім контролем, відділ обліку торгівельних операцій розрахунками з покупцями та постачальниками, за обов’язковими платежами.

Застосовувати на підприємстві автоматизовану журнальну систему обліку.

Застосовувати форми облікових регістрів, розроблені фахівцями підприємства в минулому році й адаптовані бухгалтерією до нової системи обліку. Для повної та реальної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів дозволити головному бухгалтерові своїм розпорядженням затверджувати додаткову систему субрахунків і регістрів аналітичного обліку.

Бухгалтерам проставляти на первинних документах, що відображаються в обліку, відмітку про їх обробку.

Примітка. Відмітка - у вигляді кореспонденції рахунків, дати, підпису.

Складати щомісяця облікові регістри за журнальної системи обліку.

Дані облікових регістрів і додаткових довідок головному бухгалтеру відображати в оборотному балансі, що є підставою для складання Звіту суб’єкта малого підприємництва. Після обробки облікові регістри і довідки повинні бути підписані головним бухгалтером із вказівкою дати підпису.

Фахівцям відділів: маркетингу, збуту, постачання, виробничо-технічного, ремонтно-механічного - неухильно виконувати вимоги працівників бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення первинних документів і терміну подання їх до обліку. За порушення вимог бухгалтерів, несвоєчасне складання первинних документів і недостовірність відображення в них даних притягати фахівців до дисциплінарної відповідальності.

У випадках якщо документ, підписаний фахівцем, складений з порушенням законодавчих і нормативних вимог, або взагалі не складений, або відсутність такого документа потягла за собою застосування фінансових санкцій до підприємства, то питання про відповідальність фахівця розглядати на засіданні правління товариства за участю представників трудового колективу (профспілки).

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності провести інвентаризацію активів і зобов'язань відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. N 69 (зі змінами і доповненнями).

Установити терміни проведення інвентаризації:

- незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва - щомісяця на 1-е число місяця, що настає за звітним;

- готової продукції, сировини і матеріалів на складах, товарів у торгівлі - щоквартально на 1-е число місяця, що настає за минулим кварталом;

- бланків суворої звітності - щоквартально;

- грошових коштів у касі - щомісяця;

- основних фондів і нематеріальних активів - щорічно станом на 1 грудня;

- розрахунків з постачальниками і покупцями (замовниками) - щорічно станом на 1 січня року, що настає за звітним (з урахуванням щоквартального звіряння розрахунків);

- у разі зміни матеріально відповідальних осіб або виявлення розкрадання (недостач) - відповідно в момент зміни або факту виявлення розкрадання (недостачі).

Дозволяють змінити облікову політику, якщо:

- зміняться вимоги Міністерства фінансів України;

- зміняться статутні вимоги підприємства;

- нові (запропоновані й обґрунтовані фахівцями підприємства) положення облікової політики забезпечують більш достовірне відображення господарських операцій.

При складанні фінансової звітності встановити кордон істотності в розмірі 0,1 тис. грн.,

Установити тривалість операційного циклу для:

- виробництва - 3 місяці;

- торгівлі купованими товарами - 1 місяць;

- робіт і послуг - 1 місяць.

Основним засобом визнавати актив, якщо очікуваний термін його корисного використання (експлуатації), установлений засіданням виробничої комісії, більше року (або операційного циклу, якщо він більше року).

Фінансову інвестицію в дочірнє підприємство на дату балансу відображати за методом участі в капіталі.

Доходи і витрати підприємства визнавати і нараховувати згідно з П(С)БО 15 "Дохід" і П(С)БО 16 "Витрати" відповідно:

- оцінку ступеня завершеності послуг проводити за питомою вагою затрат, які несе підприємство у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких затрат;

- цільове фінансування з бюджету на компенсацію витрат періоду визнавати доходом у тому періоді, у якому утворилася дебіторська заборгованість, пов'язана із цим фінансуванням (при наявності акта приймання-передачі послуг, затвердженого розпорядником бюджетних коштів);

- здійснені затрати класифікувати відповідно до затвердженого переліку, узгодженого з фінансово-економічною службою, у якому відображений конкретний склад постійних і змінних загальновиробничих витрат, адміністративних, інших операційних і на збут;

- для розрахунку розподілу загальновиробничих витрат виробничому відділу подати до бухгалтерії дані про нормальну виробничу потужність обладнання за цехами до 25 січня наступного за поточним роком.

З метою створення єдиної системи організації бухгалтерського обліку та дотримання єдиної облікової політики для складання звітності філіям виконувати цей наказ, узгоджуючи свої дії з головним бухгалтером підприємства.

Метою діяльності ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 є здійснення виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності та отримання прибутку на підставі задоволення суспільних потреб в товарах та послугах, що визначені предметом діяльності, а також задоволення соціально-економічної зацікавленості учасників Товариства та членів трудового колективу.

Предметом діяльності підприємства ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 є:

• виробництво продукції та товарів;

• надання послуг промислового та побутового характеру;

• торгівельна діяльність;

• оренда основних засобів;

• заготівельно-торгівельна діяльність;

• закордонна торгівельна діяльність та посередництво;

• надання транспортних та інших видів послуг;

• та інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України.

На підприємстві випускають понад 35 видів продукції: хліб "Український", "Московський". "Бородінський", "Слобідський", "Гражданський", "Ранковий", "Гроно", "Деснянський", рогалі в асортименті, соломку "Солодка", "Ванільна", "Фруктова", "Лівобережна", "Особлива", "З беконом", "Збеконом і сіллю". "Київська", палички "До чаю", "Золотисті", "З маком", "Чиполіно", печиво "Вівсяне", "Українське", "Сюрприз", "Нептун" , "Квіточка", "З маком", "Цитринка", "Колосочки", пряники в асортименті, зокрема в сувенірному виконанні.

Підприємство збудоване за типовим проектом, його потужність – 65 т пшеничних сортів хлібобулочних виробів на добу. Біля витоків виробництва були директор П.Гітельман, головний інженер А.Косован, головний механік М.Богдан. Ще під час будівництва на завод прийшло чимало учнів профтехучилища, зокрема Г. Масловська, Т. Демінська, Н. Рокотянська, Р.Кравець, Галина і Зоя Семенюки, Л. Дорошенко та інші. З часом вони стали провідними спеціалістами заводу, очолили бригади. Колектив, де в 1973 р. було 350 працівників, разом з керівниками доклав неабияких зусиль, щоб за короткий термін увести в експлуатацію шість технологічних ліній та забезпечити населення Лівобережжя столиці продукцією високої якості. З 1985 р., коли підприємство очолили директор Л.Русавський і головний інженер В.Мась, на заводі почалося нарощування потужностей та технічне переоснащення виробництва: на п'яти лініях печі було замінено на більш потужні, побудовано новий сухарно-бубличний цех для випуску соломки, сушки та здобних сухарів. У результаті потужність зросла майже вдвічі й завод отримав статус хлібокомбінату.

З метою поліпшення якості продукції та розширення асортименту у 1995 р. почалася реконструкція технологічних ліній із заміною устаткування. Введено в експлуатацію лінію виробництва житніх сортів хліба, встановлені малопотужні печі для виготовлення здобних і кондитерських виробів. Нині в асортименті близько 90 найменувань найрізноманітнішої продукції.

Сьогодні колектив хлібокомбінату з чисельністю 760 чоловік при цілодобовому режимі основного виробництва випускає щоденно понад 110 тон, це понад 90 позицій хлібулочних здобних, сухарних, бараночних, кондитерських виробів, зокрема печиво, кекси, напівфабрикати для тортів. Вся продукція випускається по традиційним технологіям без консервантів та поліпшувачів та ГМО.

В 2010 році на хлібокомбінаті закінчилась одна з масштабних реконструкцій лінії з виробництва сухарних виробів. Було встановлено нове пічне обладнання та створено автоматичне фасувально-пакувальне відділення. Замкнений цикл нового обладнання дозволить уникнути ручної праці на лінії від печі до упаковки.

Хлібокомбінат до недавнього часу не встигав забезпечувати замовлення торгівельної мережі по фасованим сухарям у зв’язку із недостатньою потужністю існуючої лінії і відсутністю автоматизованої фасувально-пакувальної ділянки.

Реалізація інвестиційного проекту по заміні печей ( старої ПХС- 25 на піч Г4-ХП2,1-31-01 ШМЗ, Росія), встановлення кулера для охолодження сухаря (ШМЗ, Росія), дозувального комплексу "Ishida"(Японія) та пакувального автомату "Matrix" (США) дало змогу вирішити цілий комплекс проблем.

За рахунок збільшення обсягів продаж продукції та економії фонду оплати праці компанія планує отримати додатковий прибуток 1 млн. 350 тис. грн. на рік.

До складу комбінату в 2007 році на правах цеху № 4 увійшов хлібокомбінат № 6. Це високомеханізований виробничий майданчик із гнучким виробничим процесом і широким асортиментом продукції довготривалого зберігання, який користуються попитом не лише в Україні, а й далеко за її межами – в США, Німеччині, Ізраїлі, Канаді, куди експортуються, зокрема, пряники.

У технічному переоснащенні ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 активну участь брали раціоналізатори підприємства. Протягом останніх 15 років вони внесли 332 новаторські пропозиції, 319 з яких впроваджено у виробництво.

Організаційна структура управління ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11 належить до лінійно-функціональної. Головним керівником на підприємстві є директор. Його підпорядкуванню підлягають усі організаційно відокремлені структурні підрозділи (відділи, служби) та безпосередньо виконавці. Дана структура управління, що діє на підприємстві, передбачає розподіл сфер повноважень за функціями управління. Тобто функціональне управління зосереджене в руках кваліфікованих спеціалістів, кожен з яких керує діяльністю всіх працівників у межах своєї компетенції (наприклад, спеціалісти відділу збуту, відділу матеріально-технічного постачання, головний інженер). По вертикалі цієї структури відбувається підлеглість нижчих ланок вищим (наприклад, робочі тарної дільниці підпорядковуються майстру тарної дільниці, він - відділу збуту, а цей відділ, в свою чергу, - директору).

Таким чином, організаційна структура управління даного підприємства є раціональною, оскільки дає змогу поєднати лінійну підлеглість з усіх питань із функціональним управлінням, виконує роль мережі каналів, по яких рухаються потоки інформації, необхідної для забезпечення комунікації між керівниками і підлеглими. Це сприяє ефективнішому функціонуванню системи управління в цілому.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Рис. 1.2 Схема використання прибутку підприємства.

Рис. 1.3. Схема організаційної структури управління ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №11

Процес постачання на підприємство починається зі збору та аналізу інформації про стан та кон'юнктуру ринку необхідних підприємству сировини та матеріальних ресурсів, обсяги пропозиції товарів, умови їх постачання та ціни, перелік основних постачальників, місця їх розташування, статус та інше. Цими питаннями на підприємстві займається комерційний відділ.

Керівник практики на підприємстві ПАТ «Київхліб» Хлібокомбінат - №11провідний бухгалтер Рубан Тетяна Миколаївна

Методологія та методика дослідження базуються на системному загальнотеоретичному осмисленні процесів формування та розподілу чистого прибутку підприємства. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались економіко-статистичні, економіко-математичні методи, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, порівняльних характеристик. Теоретичною та методологічною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки з проблем ефективності управління прибутком у системі фінансового забезпечення розвитку підприємств.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу. Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати — питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він. Сміт і Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства. У різні часи Сміт трактував прибуток як: закономірний результат продуктивності капіталу; винагороду капіталістові за його діяльність і ризик; вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника. Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.