1. Побудова грп на лінійці дальності пув

проводиться у такому порядку:

– виставляють виступ повзунка на мінімальну опорну дальність і проти відповідного її

значення і ∆Д_в^Ц на лінійці дальності ставлять точку і прокреслюють одну чи дві риски;

– аналогічно наносять інші риски та точки і записують значення та знаки поправок напрямку для інших топодальностей для певного заряду. Якщо значення однієї із сумарних поправок буде перевищувати значення поправки, яка відповідає правій поділці верхньої шкали

повзунка, тоді точки і риски попередньої сумарної поправки наносять одночасно проти верх-

ньої і нижньої шкал повзунка;

– з’єднуючи точки в лінію, отримують ГРП, точки відповідні одній і тій самій поправці;

– відстань між двома рисками ділять на відрізки, які відповідають одній поділці кутоміра і трубки підривника, та оцифровують їх.

Якщо сумарні поправки розраховані для 2-3 напрямків, то над лініями ГРП дальності й

рисками поправок напрямків надписують напрямки, для яких побудовані ці лінії.

Порядок визначення Д_в^Ц і д_в^Ц:

– після суміщення робочого зрізу лінійки дальності з точкою ВП і визначення д_Т^Ц, не

рухаючи лінійку дальності, накладають на неї повзунок і притискують його до зрізу лінійки,

суміщають зріз повзунка з точкою ВП і знімають з лінійки, або за допомогою ноніуса повзу-

нка визначають Д_Т ^Ц і записують значення дальності в бланк, а потім біля верхнього зрізу по-

взунка знімають значення і знаки поправок;

– проти лінії ГРП по верхній (нижній) шкалі повзунка знімають значення і знак вирахуваної поправки ∆Д_в^Ц та пересувають повзунок вверх (вниз) залежно від знака поправки ∆Д_в^Ц до

з’єднання значення за вертикальною шкалою повзунка з рискою, нанесеною на лінійку

дальності до цілі Д_в^Ц, яку записують у бланк Б3, або вирахуване значення поправки ∆Д_в^Ц

записують у Б3:

Д_в^Ц = Д_Т ^Ц + ∆Д_в^Ц

17

3. Порядок пристрілювання, особливості пристрілювання за допомогою далекоміра при ПЗ 5-00 і більше.

   Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахуваних установках. За виміряними відхиленнями розриву від цілі визначають коректури і на виправлених установках призначають ще один постріл з цієї ж гармати. До стрільби на поразку переходять після введення коректури в дальність не більше як 100 метрів, а в напрямку – не більше 0-10.

До стрільби на поразку переходять також, якщо під час пристрілювання отримано влучення в ціль. Якщо отримано влучення в групову ціль, вводять коректури на виміряне відхилення розриву (центру групи розривів) від цілі.

Основні особливості стрільби при поправці на зміщення 5-00 та більше: відхилення розривів по дальності спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви спостерігаються як відхилення по дальності, розсіювання снарядів по дальності спостерігається з КСП як бокове, при цьому порівняно мала можливість отримання розриву на лінії спостереження; використання коефіцієнту віддалення та кроку кутоміра для визначення коректур, як це робиться при поправці на зміщення до 5-00, не стає можливим.

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК, а якщо поправка на зміщення менше 5-00, то і розрахунком.

Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю топографічних дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів).

Визначаючи коректури розрахунком, за коректуру дальності приймають відхилення розривів (центру групи розривів) від цілі за дальністю, взятих з протилежним знаком:

Д = - d , П =

 = - Кв + ( Д / 100 ) * КК

З формул і бачимо, що при визначенні коректур аналітичним способом практично за коректуру дальності приймають різницю дальностей до цілі Дк і до розриву Др, виміряних за допомогою далекоміра зі СП, а напрямок стрільби коректують із застосуванням коефіцієнта віддалення та кроку кутоміра.

Знак коректури дальності визначається знаком різниці Дк – Др. Знак коректури напрямку визначається співвідношенням знаків складників: при відхиленні розриву від цілі праворуч перший складник береться зі знаком “-“, а при відхиленні вліво від цілі перший складник має знак “+”. Другий складник береться у відповідності з величиною  Д; знак його визначається за правилом (відносно СП): “Приціл від себе – Кк від себе; приціл на себе – Кк на себе“.