Загальна характеристика непотокового виробництва.
Потокове виробництво: сутність, основні ознаки та принципи.
Прогресивним методом організації виробництва є поточний метод. Потоком прийнято називати таку організацію виробничого процесу, коли дії виконуються безперервно та ритмічно.
Поточне виробництво реалізує передові наукові методи та принципи побудови виробництва: спеціалізацію, паралельне виконання робіт, пропорціональність, неперервність, прямо точність, ритмічність виконує мого виробництва.
За рахунок поточного виробництва підвищується виробничість праці, що досягається за рахунок зниження трудоємності окремих операцій технологічного процесу, завдяки використання сучасних технологій високовиробничого обладнання; зниження витрат часу за рахунок механізації та автоматизації транспортних операцій та інших допоміжних робіт; більш якісного виконання працівниками своїх функцій, так як при багатократному повторі операцій вони набувають стійких виробничих навичок.
Для організації поточного виробництва необхідно відробити технологічний процес, поділивши його на рівні або кратні по тривалості виконання операцій, встановивши найбільш ціле направлену послідовність іх виконання. Самою важливою частиною поточного виробництва є поточна смуга, вздовж якої розташовуються робочі місця. Поточні смуги можуть бути відокремлені кордонами участку, іноді розповсюджуються на ряд участків.
Транспортні засоби є невід’ємною частиною поточного виробництва. Вони можуть бути різні, но частіше використовуються саме конвеєри. Вони мають постійну швидкість, регламентують ритм робочої смуги, іншими словами, несуть організаційну роль, що дозволяє економити час.
Потокове виробництво - високоефективний метод організації виробничого процесу. За умов потоку виробничий процес здійснюється в максимальній відповідності до принципів його раціональної організації. Потокове виробництво має такі ознаки:
За групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів;
робочі місця розміщуються послідовно за ходом технологічного процесу;
технологічний процес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місці виконується одна або кілька схожих операцій;
предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності та безперервності процесу. Широко застосовується спеціальний між операційний транспорт (конвеєри), який виконує не тільки функції переміщення предметів, а й задає ритм роботи.
Потокові методи застосовуються для виготовлення продукції в значних обсягах і протягом тривалого часу, тобто в масовому й велико серійному виробництві.
Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія - технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або кілька подібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками.
За номенклатурою виробів потокові лінії поділяють на одно- і багатопредметні.
За ступенем безперервності процесу потокові лінії поділяються на безперервні та переривані.
За способом підтримування ритму відрізняють лінії з регламентованим і вільним ритмом.
Залежно від місця виконання операцій лінії поділяють на лінії з робочим конвеєром і конвеєром зі зняттям предметів для їхньої обробки. Робочий конвеєр, крім транспортування й підтримування ритму є безпосереднім місцем виконання операцій. Це передусім складальні конвеєри. Конвеєри зі зняттям предметів характерні для процесів, операції яких виконуються на технологічному устаткуванні.
За способом переміщення виокремлюють конвеєри з Безперервним та пульсуючим рухом.
Класифікація потокових ліній.
Вибір та компонування потокових ліній.
Основні параметри потокових ліній (ОБПЛ) та їх розрахунок.
Особливості організації і параметри потокових ліній
Запровадження потокового виробництва потребує певних умов. Основні з них такі:
достатній за обсягом і тривалістю випуск продукції;
висока стабільність і технологічність конструкції виробу;
можливість раціонального розміщення робочих місць і чітка організація їхнього обслуговування;
застосування прогресивної технології, механізація та автоматизація процесів.
На підставі аналізу продукції, її обсягу, стану технологічного процесу, можливостей його вдосконалення, маси і габаритів виробу вибирається певний різновид потокової лінії та обчислюються основні її параметри: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.
Такт потокової лінії - це інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що пересуваються один за одним:
Просторове розміщення потокових ліній може бути різним залежно від кількості робочих місць, типу транспортних засобів, площі дільниці (цеху). Найпростішим і найпоширенішим є прямолінійне розміщення робочих місць за ходом технологічного процесу. Але це не завжди можливо. Тому буває дворядне, кільцеве, зигзагоподібне їхнє розміщення. Суміжні потокові лінії треба розміщувати так. Щоб було зручно транспортувати предмети праці між ними. За організації потокової обробки і складання виробів допоміжні лінії, що забезпечують складальний конвеєр, розміщують перпендикулярно до нього.
Особливості організації однопредметної перервно – потокової лінії (ОППЛ).
Організація праці : сутність, завдання та напрями.
Поняття, зміст і завдання організації праці.
Організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов”язаних елементів і відповідає цілям виробництва, тобто це система виробничих взаємозв”язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює порядок здійснення трудового процесу.
По-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючому організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології, тобто це дія, функція управління по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов”язаних з ним взаємозв”язків працівників між собою та із засобами виробництва.
Праця людей в процесі виробництва організується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов”язані між собою, постійно взаємодіють і визначають зміст організації праці.
У змісті організації, виходячи з особливостей вирішуємих завдань, виділяють такі етапи:
поділ і кооперування праці, що передбачає науково - обгрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;
нормування праці;
організація і обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування і оснащення; ефективну систему обслуговування робочих місць;
організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;
покращення умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень; естетику виробництва, формування системи охорон і безпеки праці;
ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів парці і відпочинку;
раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;
планування і облік праці;
мотивація праці;
10) зміцнення дисципліни праці.
В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: усунення економічних і соціальних втрат; забезпечення найповнішого використання людських ресурсів суспільства; регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері; перерозподіл працівників між галузям і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо.
В межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу парці і суміщені професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності – кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорційності трудових витрат на взаєпов’язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.
На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці: впровадження найпрогресивніших робочих приймів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильний підбір обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.