25. Класична теорія макроекономічної рівноваги.

Макроекономічна рівновага – це такий стан національної економіки, за якого сукупний попит рівний сукупній пропозиції. Класична (а також і неокласична) теорія з одного боку та кейнсіанська з іншого по різному відповідають на питання встановлення економічної рівноваги в суспільстві, хоча обидві вони підкреслюють величезне значення психологічних факторів (схильність, перевага, очікування, прагнення і т.д.).

Представники класичного напряму розглядають модель економічної рівноваги тільки в короткостроковому періоді для умов досконалої конкуренції. Цей підхід базується на законі французького економіста Жана Батіста Сея. Суть його зводиться до такого твердження: пропозиція товарів на ринку створює свій власний попит або іншими словами вироблений обсяг продукції автоматично забезпечує доход рівний вартості всіх створених товарів і отже достатній для його повної реалізації.

Це означає що:

• метою володаря доходів є не отримання грошей як таких, а придбання різних матеріальних благ, тобто отриманий дохід витрачається повністю;

• витрачаються тільки власні грошові кошти.

Представники класичного напрямку розробили досить чітку теорію загальноекономічної рівноваги, яка автоматично забезпечує рівність доходів і витрат при повній зайнятості і яка не суперечить закону Сея. Тобто, - пропозиція творить свій власний попит, а тому надвиробництво неможливе за самою своєю природою.

Вихідним моментом цієї теорії є аналіз таких категорій як відсоткова ставка, зарплата, рівень цін в країні. Ці ключові позиції, які в уявленні класичної теорії являються гнучкими величинами, забезпечують рівновагу на ринку капіталу, ринку праці і грошовому ринку. Відсоткова ставка зрівноважує попит і пропозицію інвестицій і ресурсів, гнучка зарплата зрівноважує попит і пропозицію на ринку праці.

Гнучкі ціни забезпечують “очищення” ринку від продукціїї і отже тривале перевиробництво неможливе. Збільшення грошової маси в оббігу нічого не змінює в реальному потоці товарів і послуг, роблячи лише вплив на номінальні вартості. Таким чином ринковий механізм класичної теорії сам здатний виправляти дисбаланси, які виникають в масштабах національної економіки і втручання держави виявляються непотрібними.

26. Споживання і збереження в масштабах національної економіки: кейнсіанський аналіз.

Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей.

Збереження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання, це відкладений на майбутнє попит.

Кейнсіанські моделі сукупних витрат складаються з 4-х компонентів:

• особисте споживання

• інвестиційне споживання

• державні витрати

• чистий експорт

загальний обсяг споживання, як правило, залежить від загального обсягу доходу, а поскільки збереження є тією частиною доходу, що не споживається, то доход після сплати податків є основним фактором, який визначає і особисте збереження.

Y(доход) = С(споживання + S (збереження)

Роль психологічного фактору, який впливає на споживання Кейнс визначив так: основний психологічний закон полягає в тому, що люди схильні збільшувати своє споживання з ростом доходу, але нев тій мірі в якій зростає доход.

Джон Кейнс ввів поняття середньої і граничної схильності до споживання і збереження. Виражена в відсотках частка даного загального доходу, яка йде на споживання називається середньою схильністю до споживання (АРС), а та частка загального доходу, яка йде на збереження назив. середньою схильністю до збереження (АРS).

АРС =	С	х 100%
	Y
АРS =	1	х 100%
	Y

Співвідношення між зміною споживання і зміною доходу називається граничною схильністю до споживання (МРС)

МРС =	∆С (зміна у споживанні)
	∆Y (зміна доходу)

Аналогічно частка приросту (чи скорочення) доходу, яка йде на збереження, до зміни доходу називається граничною схильністю до збереження (МРS)

МРS =	∆S (зміна у збереженні)
	∆Y (зміна доходу)

МРС знаходиться між 0 і 1:

0<МРС>1

МРС + МРS=1

Гранична схильність до збереження є доповнюючою до 1 величиною по відношенню до граничної сзильності до споживання.

Макроекономічний підхід передбачає побудову функції споживання і збереження на рівні суспільства. Графічний аналіз схильності до споживання має такий вигляд:

В – точка рівності витрат і доходів

Всяка точка вліво від т.В означає, що витрати перевищують доходи.

Місце пересікання лінії 45⁰ і кривої споживання в т. В означає рівень нульового збереження. Зліва від т.В – негативне збереження (життя у борг), справа позтивне збереження.

Е₁Е₀ – розмір збереження

Е₁Е₀ - розмір споживання