Трудовий договір
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати заробітну плату та забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особлива форму договору - контракт, у якому термін його дії, права, обов'язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання - встановлюються за угодою сторін. Укладається у письмовій формі у 2-х примірниках. За 2 місяці до закінчення терміну чинності контракту може бути продовжено або укладено на новий термін.
Якщо працівник приймається на посаду, де є загроза здоров'ю, треба обумовити додаткові пільги:
скорочений робочий день, що не впливає на розмір заробітної плати (п.2 ст.51 КЗОТ України);
додатковий вихідний; додаткова відпустка;
матеріальна компенсація.
Згідно ст.50 КЗОТ України, подовженість робочого дня не може бути більше 40 годин у неділю. Тому, якщо немає чітких границь початку та кінця робочого дня на підприємстві, користуються формулюванням: "ненормований робочий день, але не більш як 40 годин на тиждень".
4. Накази по особовому складу
Накази по особовому складу регламентують прийняття громадян на роботу, переміщення працівників на інші посади, звільнення, надання різних відпусток, заохочення, накладання стягнень та ін.
Текст наказів як правило не містить вступної частини.
Формулювання заголовку до тексту має відповідати змісту наказу і може бути таким:
«Про прийняття на роботу»;
«Про переведення на іншу роботу»;
«Про звільнення»;
«Про надання відпустки»;
«Про заохочення»;
«Про порушення»;
«Про накладання дисциплінарного стягнення».
Розпорядчу частину поділяють на пункти. Кожен пункт починають дієсловом: «Призначити», «Перевести», «Надати», «Оголосити подяку», «Звільнити», «Оголосити догану». Після цих слів ставлять двокрапку.
У наказах по особовому складу в кінці кожного пункту має зазначатися підстава для його складання.
Реквізити наказу по особовому складу:
10 – назва виду документу (Н А К А З);
11 – індекс;
14 – місце складання чи видання;
19 – заголовок до тексту;
20 – позначка про контроль (у разі потреби);
23 – підпис;
24 – гриф погодження (у разі потреби);
25 – візи (у разі потреби);
28 – позначка про виконавця.
5. Трудові книжки
Трудова книжка – це документ установленого зразка, в якому записано відомості про стаж роботи, нагороди, заохочення кожного працівника.
Таким чином, це документ, що підтверджує трудову діяльність особи.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій, які попрацювали на них понад 5 днів.
На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем їхньої основної роботи.
Відомості про працівника записується на першій сторінці трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення і дата народження вказується на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повна назва підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графу 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишуть: «Прийнятий (призначений) до… (відділу, підрозділу, …)» і зазначають його конкретну назву, а також професію або посаду і присвоєний розряд. Назви робіт, професій, посад зазначають відповідно до «Класифікатора професій».
Якщо робітникові (працівникові) присвоюється черговий розряд (категорія), то в трудовій книжці робиться запис про це.
Якщо за час роботи працівника змінилася назва підприємства, то про це у графі 3 трудової книжки окремим рядком робиться запис: «Підприємство» (назва) з (дати) перейменовано на (назва)», а в графі 4 зазначається підстава для перейменування – наказ (розпорядження), його дата й номер.
Підставою для внесення в трудову книжку записів є наказ (розпорядження) керівника підприємства.
У трудові книжки працівників у розділі “Відомості про нагородження” вносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, а в розділі “Відомості про заохочення” - відомості про заохочення за успіхи у праці.
У трудових книжках не роблять записи про премії, що передбачені системою заробітної плати або виплати яких має регулярний характер.
Запис про причини звільнення у трудовій книжці мають точно відповідати формулюванню чинного законодавства і містити посилання на статтю, пункт закону. Наприклад: “Звільнений за власним бажанням у зв’язку з зачисленням до вищого навчального закладу, ст. 38 КЗпП України”.