Художня творчість і мистецтво як засоби духовного розвитку особистості

Люлька О.С. Київський державний інститут театрального мистецтваім.І.К.Карпенка-Корого

1. Протягом усієї історії сфера духовного життя й духовної культури людини розглядається як постійна цінність, що служить розвитку людського в людині, акумулює багатовіковий досвід, за допомогою якого людське життя виявляє своє значення. Формування цінностей духовної культури, обмірковування нових ідей, поглядів, теорій, принципів допомагає особистості виробити власну палітру ставлень до зовнішнього світу й до себе самого. У пошуках засобів розвитку духовності людини мистецтво якнайкраще дозволяє особистості наблизитись до вершин усвідомлення цього поняття.

2. Як відомо, мистецтво є старовинною формою духовної активності людини. Духовну активність розглядаємо, як фактор, що дозволяє людині перемогти себе як кінцеве єство за допомогою творчого акту побудови та пізнання. Художня творчість супроводжує людину на всіх етапах її розвитку як духовної істоти.

3. Художня творчість – це не лише форма духовної активності, а духовно-практична діяльність людини. Тому можна стверджувати, що в художньому відтворенні цінність має не лише його результат, але й сам процес. Розширюючись, сприйняття збуджує всі резерви пам’яті, емоції та здібності людини.

4. Проблема становлення духовного світу особистості є предметом уваги багатьох дослідників, особливо соціологів, психологів, педагогів. Оскільки мистецтво має властивість формувати світоглядні переконання, визначати систему цінностей людини, то дуже важливо, яке мистецтво пізнаватиме дитина. Американсько-насильницьку ідеологію, що повсякчас тисне на підсвідомість з екрана телевізора чи високо-моральні цінності через справжні твори мистецтва? Одним із шляхів вирішення цієї надзвичайно важливої проблеми є введення в процес виховання й навчання дітей та молоді високого мистецтва, яке б сприяло розвитку й становленню духовної та моральної особистості. Полегшуючи розуміння складних суспільних відносин, мистецтво готує підґрунтя для сприйняття людиною суспільних вимог. Возвеличуючи благородне й героїчне, воно спонукає особистість до організованості та дисципліни. Висміюючи недоліки, мобілізує соціальну позицію індивіда до протидії злу. Без сумніву, мистецтво не тільки передає результати пізнавальної й оціночної діяльності автора твору, але й програмує творчу роботу тих, для кого він адресований. Мова йде, перш за все, про духовний вплив, що стимулює прогнозовані зміни у ставленні людини до світу і до себе самої. Мистецтво виступає фактором постійного збагачення діяльнісного потенціалу індивіда, створюючи основу для духовного росту й самовиявлення особистості. Основою його життєздатності є нерозривні зв’язки з духовними інтересами та потребами людей.

5. Фактично мистецтво має маніпулятивний характер. Воно формує погляди, уявлення про духовний світ людини й суспільства в цілому. Тобто за допомогою мистецтва можна керувати людьми як роботами (чим зараз фактично й займається телебачення). Мистецтво, а особливо кінематограф та телебачення, може формувати як високодуховну особистість, так і аморальну істоту. Тому дуже важливо, яке мистецтво формуватиме духовний світ дитини. Адже вона в цей час схожа на «губку», яка вбирає в себе все, що бачить та чує, й формує власну шкалу цінностей. Саме тому є дуже важливим, що на цьому етапі оточуватиме дитину.

6. Отже, виконуючи свої соціальні функції, здійснюючи роль суспільного інструменту формування особистості, мистецтво водночас задовільняє духовні потреби самої особистості, збагачуючи або обмежуючи її світ. Мистецтво є чарівною паличкою в духовному розвитку й становленні особистості. І від того, в чиїх руках буде ця паличка, й залежатиме, якою буде особистість: моральною чи аморальною.