Висновки до розділу 3

Отже, зробивши кількісний аналіз вживання Conditionnel у мас-медіа можна зробити наступні висновки: найбільш вживаним є Conditionnel présent, що є більш поширеним ніж Conditionnel passé. У другому кількісному аналізі ми спостерігаємо наступну ситуацію: найбільш вживаним явищем у медійному дискурсі є вживання Conditionnel, що вказує на ймовірність або вірогідність – найголовніша ознака Conditionnel. На другому місці знаходиться Conditionnel, який викликає у читача сумнів, оскільки в речення вноситься ефект недостовірності інформації (тобто такої, яка потребує уточнення). Трохи менше зустрічається Conditionnel, в якому висловлюється припущення, щодо вірогідності дії у плані теперішнього або минулого часу. Менш вживаним є Conditionnel з додаванням першоджерела або чуток. Це явище є характерною ознакою текстів медійного дискурсу, оскільки саме в таких текстах вказується джерело наданої інформації. Таким чином показується, що автор не впевнений у наданій ним інформації, але він посилається на певне першоджерело або чутки. Не таким вживаним є Conditionnel на позначення гіпотетичності тверджень у контексті минулого, тобто для передачі нереальної події у минулому. Досить рідко вживається Conditionnel на позначення поради або натяку. Найменш вживаним є Conditionnel з негативним забарвленням, що спостерігається у питальних реченнях.

Висновки

У даній роботі ми проаналізували комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel у медійному дискурсі. Актуальність теми зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення мовної системи в лінгвокогнітивному аспекті і, як наслідок, особливим інтересом учених до вивчення мови як основного засобу формування думки, зокрема засобами масової комунікації у зв'язку з їхнім великим комунікативним і прагматичним потенціалом.

Наша курсова робота складається з двох частин: теоретичної та практичної. На основі теоретичного матеріалу, ознайомившись з текстами наукових досліджень можна зробити наступні висновки:

1. Conditionnel – умовний спосіб, що виражає припущення або можливу дію та має два часових вираження в présent та  passé;

2. Conditionnel présent утворюється додаванням до інфіні­тиву закінчень imparfait, а Conditionnel passé – допоміжне дієслово в Conditionnel présent + participe passé потрібного дієслова;

3. Conditionnel вжива­ється для вираження ввічливого звертання, подиву, поради, жалю, випадковості і можливості;

4. Conditionnel має модальне значення, що несе в собі гіпотетичність;

5. у мас-медіа Conditionnel вживають для вираження посилання на першоджерело;

6. вживання Conditionnel у медійному дискурсі нерідко має два наступні значення: для вираження припущення та для повідомлень про факт, за вірогідність якого не ручаються, або для передачі повідомлень, які не відповідають дійсності;

7. при перекладі подібних повідомлень українською мовою використовуються такі слова: можливо, немовби, нібито, неначе, наче, немов, як повідомляють, як кажуть, мабуть, вважається, певно, вочевидь, тощо;

8. комунікативно-прагматичний аспект функціонування Conditionnel полягає в передачі автором точки зору, інформації за правдоподібність якої він не бере на себе відповідальність, але повідомлення передає зміст першоджерела; метою є вплинути на читача (інформаційно, психологічно, соціально).

9. у ЗМІ погляди автора не передаються напряму, а лише як приписані посилання на інше джерело висловлення, тобто як такі, що є «відокремленими від мовця».

Ми проаналізували 70 випадків вживання Conditionnel у медійному дискурсі і зробили кількісний аналіз на матеріалі статей з франкомовних друкованих ЗМІ (газет, журналів). На основі практичного матеріалу можна зробити такі висновки:

1. частіше зустрічається вживання Conditionnel présent (75,7%), ніж Conditionnel passé (24,3%);

2. найбільш вживаним явищем у медійному дискурсі є вживання Conditionnel, що вказує на ймовірність або вірогідність (42,9%) – найголовніша ознака Conditionnel;

3. достатньо вживаним є Conditionnel, який викликає у читача сумнів (17,1%), оскільки в речення вноситься ефект недостовірності інформації, тобто такої, яка потребує уточнення;

4. трохи менше зустрічаються речення з Conditionnel, які містять припущення (12,9%), щодо вірогідності дії; порада, натяк (5,7%); додаткову інформацію з вказівками на першоджерела або чутки (10%); на позначення гіпотетичності тверджень у контексті минулого (8,6%), а також питальні речення з негативним забарвленням (2,9%).

Оскільки перспектива вивчення Conditionnel у медіа-дискурсі визначається теоретичними та практичними потребами, а сьогодні мова ЗМІ зазнає значних змін і має широке коло застосування, то ми бачимо на прикладі виконаного дослідження, який великий вплив на читача має комунікативно-прагматичний аспект його функціонування.

Отже мета та завдання виконані.

RESUME

L'actualité de cette étude est déterminée par la tendance générale de la linguistique moderne à examiner des aspects communicatifs et pragmatiques dans le français moderne. Conditionnel est assez répandu dans ce discours, y possède la place importante et il n’est pas encore bien étudié.

L’objet de notre recherche est Conditionnel.

Le sujet représente les particularités communicatives et pragmatiques du fonctionnement du Conditionnel.

Le but de notre travail de recherche consiste à étudier les particularités du Conditionnel, ses aspects pragmatiques et ses fonctions communicatives dans le discours mass media pris des journaux et des revues francophones Nous avons disposé une base théorique et pratique pour éclairer notre question plus complètement.

La structure de notre travail se compose de l'introduction, où nous avons noté la pertinence des problèmes de la recherche, des buts de notre recherche, l’objet et le sujet d'étude. Notre travail se compose de deux parties. Nous avons préparé une base théorique pour l’analyse la plus complète possible du sujet et de pratiques. Pour écrire la première partie de notre travail scientifique, nous nous sommes servis des différents ouvrages dans le domaine de la linguistique, de la pragmatique, des fonctions communicatives du texte et de la théorie du texte.  Cela nous a donné la possibilité de definir la notion de la pragmatique du texte, des fonctions communicatives, d’examiner le concept de discours à l'étape actuelle du développement de la linguistique du discours. Dans la deuxième partie, nous avons mis au point les particularités linguistiques, communicatives et pragmatiques, on a découvert des particularités de l’usage et du fonctionnement du Conditionnel. Dans la conclusion, nous avons identifié l'ensemble de ces matériels éducatifs et les résultats de notre travail. A la fin des travaux, nous avons noté toutes les sources bibliographiques que nous avons utilisées lors de nos recherches scientifiques. 

Ce matériel pourrait devenir une base pour des recherches plus poussées que nous pensons qu'il est pertinent et nécessaire en ce moment.