
- •1.Поняття і ознаки держави
- •2. Історичні типи держави
- •3. Поняття і види форм державного правління
- •4. Поняття і види форм державного устрою
- •5. Поняття і види форм державного режиму
- •6. Поняття і ознаки правової держави
- •7.Поняття і ознаки громадянського суспільства
- •8. Поняття і ознаки права
- •9. Поняття і структура норми права
- •10. Поняття і види джерел права
- •11.Поняття і структура правовідносин.
- •12.Система права і система законодавства
- •13. Заканність та її гарантії
- •14. Поняття, види і склад правопорушень
- •15. Поняття і види юридичної відповідальності
- •16. Загальна характеристика Конституції України
- •17. Поняття і джерела конституційного права
- •18. Підстави набуття і припинення громадянства
- •19. Основні право, свободи і обов*язки людини і громадянина
- •20. Поняття і види виборів
- •21. Правовий статус Президента України
- •22. Правовий статус Верховної Ради України
- •23. Загальна характеристика органів місцевої влади та місцевого самоврядування
- •24.Всеукраїнський і місцевий референдум
- •25.Методи державного управління
- •26.Державна служба та державні службовці
- •27. Поняття і види адміністративних правопорушень
- •29. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
- •30. Правоздатність і дієздатність фізичних осіб
- •31. Правоздатність і дієздатність юридичних осіб
- •32. Підстави набуття і припинення права власності
- •33. Форми власності в Україні
- •34.Поняття і види договорів
- •35.Підстави набуття і припинення зобов’язань.
- •36. Способи забезпечення зобов*язань
- •37. Спадкування за заповітом
- •38. Спадкування за законом
- •39. Порядок укладання шлюбу. Шлюбний договір
- •43. Підстави припинення трудових договорів
- •44.Індивідуальні та колективні трудові спори
- •45. Бюджетний процес
- •46. Поняття та види податків
- •49. Конституційний суд України
- •50. Система судів загальної юрисдикції
5. Поняття і види форм державного режиму
Державний режим — це система заснованих на нормах права методів, способів та прийомів здійснення державної влади. На відміну від форми державного правління та форми державного устрою, які характеризують організаційну сторону форми держави, державний режим найшвидше реагує на зміни в суспільному житті, характеризує порядок діяльності держави, визначає її функціональне спрямування. За різних форм правління та устрою може існувати один і той же державний режим.
Наприклад, за формою державного правління Великобританія — монархія, Німеччина — республіка, а за формою державного режиму — ці держави є демократичними.
Зміст державного режиму розкривається у взаємодії трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, а також через становище органу, який є центром прийняття рішень у державі. Оскільки судова влада безпосередньо не визначає характеру державного режиму, особливості державних режимів проявляються в структурі відносин між законодавчою і виконавчою владою. Існують державні режими з поділом законодавчої та виконавчої влади і режими, які характеризуються їх поєднанням. У разі суворого розподілу законодавчої та виконавчої влади — наявний президентський режим. Якщо розподіл влади є гнучким чи обидві гілки влади співпрацюють, то це — парламентський режим.
Державний режим є найбільш нестійким елементом форми держави, обумовлюється формою державного устрою, державного правління, а також соціально-економічними та політичними умовами.
Основні види державного режиму
Демократичний — державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми тощо) та діяльність різноманітних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення і здійснення політики держави. Демократичний режим має такі різновиди як демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.
Тоталітарний — державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокрема через діяльність громадських об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму отримав назви «автократія», «вождизм». Тоталітаризм існував і у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський, державно-терористичний .
6. Поняття і ознаки правової держави
Правова́ держа́ва – форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на (законодавчу, виконавчу, судову).
Правова держава є альтернативою авторитаризму і тоталітаризму. Правова держава передбачає поступову демократизацію суспільства, встановлення правових основ будівництва державності, без дотримання правопорядку і принципу законності. Є вищою соціальною цінністю, яка покликана затвердити гуманістичні начала, забезпечити і захистити свободу, честь і гідність людини.
Правова держава передовсім є державою як соціальним інститутом, тобто їй притаманні в першу чергу риси держави взагалі.
Визнання держави правовою означає підкорення будь-яких форм державної діяльності праву, передовсім Конституції, головне призначення якої в демократичному суспільстві – бути основним обмежувачем державної влади заради збереження основних прав і свобод громадян, слугувати гарантом саморозвитку і самоорганізації основних інститутів демократичного суспільства. Обмежуючи державну владу правом, Конституція зберігає тим самим проголошену нею свободу, яка є основним призначенням права.
Правова держава це держава, конституція якої являє собою правове встановлення, яке відповідає соціальній реальності даного суспільства і держави, що обмежує державну владу правом, яке виражає і закріплює природжені, невідчужувані права і свободи людини.
Специфічні ознаки правової держави:
верховенство і панування права в широкому розумінні і закону у вузькому розумінні (держава має керуватися законом);
принцип розподілу влад (реалізується принцип верховенства закону, носить інструментальний характер);
пріоритет прав і свобод особистості. Права існують не лише у особистості, але і у колективу, у суспільства, держави (на першому місці в не правовій державі);
соціальна захищеність;
соціальна справедливість;
чітке розмежування функцій держави і суспільства;
створення антимонополістичного механізму, який унеможливлює зосередження владних повноважень в певній ланці або інституті;
встановлення в законі і здійснення в житті суверенності державної влади;
формування суспільством на основі норм виборчого права законодавчих органів і контроль за формуванням і втіленням законодавчої волі в законах;
відповідність внутрішнього законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права;
взаємна відповідальність держави і особи;
наявність громадянського суспільства.
Громадяни мають права та обов'язки.