Податковий керуючий - посадова особа органу державної податкової служби, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків

Податковий керуючий призначається керівником органу державної податкової служби за поданням керівника структурного підрозділу стягнення податкової заборгованості з числа службових осіб цього підрозділу та затверджується наказом податкового органу.

Посада податкового керуючого не є керівною і за оплатою праці прирівнюється до посадової особи відповідного органу державної податкової служби.

Посадова особа підрозділу стягнення податкової заборгованості органу державної податкової служби наділяється повноваженнями податкового керуючого з моменту призначення.

Податковий керуючий призначається, коли активи платника передаються у податкову заставу.

Права податкового керуючого:

Податковий керуючий має право:

• здійснювати періодичні перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, у тому числі безпосередньо на підприємстві;

• безперешкодного доступу до активів, що пропонуються для продажу на публічних торгах;

• отримувати від платника податків - боржника повну інформацію та документи про операції із заставленими активами;

• отримувати від платника податків або його службових (посадових) осіб пояснення в разі відчуження заставних активів без згоди податкового органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою);

• провадити опис (виділення) активів для їх продажу в рахунок погашення податкового боргу. Податкова застава – це спосіб забезпечення не виконаного у строк податкового зобов"язання

В древні часи зобов”язання забезпечувалися особою боржника, якому у разі несплати боргу загрожували ув”язнення, смертна кара або рабство. В подальшому спостерігається перехід від особистої відповідальності до майнової. Об”єктом звернення стягнення стає майно боржника, належні йому земельні володіння. Упровадження такого порядку в Афінах пов”язують з особою афінського архонта (правителя міста-держави) Солона, який ще на початку VI століття до н.е. встановив порядок, згідно з яким кредитор ставив на земельному володінні боржника стовп з написом, що це майно слугує забезпеченням його претензій на відому суму. Такий стовп називався іпотекою, що в перекладі з грецького означає «підставка». У переносному розумінні це слово стало вживатися для позначення застави нерухомості.

Підстави для виникнення податкової застави:

-Несплата у граничні строки суми податкового зобов”язання, самостійно визначеного платником – з дня, наступного за останній днем зазначеного строку

-Несплата у граничні строки податкового зобов”язання, визначеного контролюючим органом – з дня виникнення податкового боргу

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права та майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Операції із заставними активами узгоджуються із податковим керуючим – посадовою особою податкового органу, на яку покладається виконання комплексу функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків. Для узгодження окремої операції платник подає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий може видати припис про заборону здійснення такої операції у разі, коли за його висновками вона приведе до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою. Податковий керуючий має право здійснювати перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, провадити опис (виділення) активів для їх продажу, одержувати від боржника повну інформацію про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу отримувати пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

Адміністративний арешт активів – це заборона платникам податків здійснювати будь-які дії щодо активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

Підстави для адміністративного арешту активів

• платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

• фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

• платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

• відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

• відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

• платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

• платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Терміни адміністративного арешту активів

Адміністративний арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу або його заступником.

Якщо керівник податкового органу вважає, що звільнення після зазначеного терміну активів з-під арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, він звертається до суду або господарського суду із поданням про продовження термінів арешту.

Рішення за таким подання приймається судовим органом упродовж 48 годин від моменту його одержання.

Адміністративний арешт активів припиняється у наступних випадках:

• відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

• погашенням податкового боргу платника податків;

• усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

• ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

• наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об’єктів права власності цієї третьої особи;

• скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт;

• прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;

• пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

• фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Погашення податкового боргу за рахунок продажу майна проводиться тільки в судовому порядку. Продаж активів здійснюється податковим керуючим на підставі рішення податкового органу, підписаного керівником та скріпленого гербовою печаткою. Боржнику надається право самостійно визначати склад і черговість продажу активів, зважаючи на необхідність збереження майнового комплексу для продовження господарської діяльності. Проте, якщо податковий керуючий вирішить, що ринкова вартість таких активів є завідомо нижчою від суми податкового боргу, такий податковий керуючий самостійно визначає перелік майна, що підлягає продажу. За наполяганням боржника проводиться експертна оцінка вартості майна, яке підлягає продажу. Якщо боржник не визначив оцінювача самостійно, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір на проведення оцінки активів.

В залежності від складу заставного майна, його продаж здійснюється:

• через торгові біржі(рухоме майно, товарні партії продукції);

• цільові аукціони(цілісні майнові комплекси, рухоме та нерухоме майно);

• підприємства роздрібної торгівлі (продовольчі товари, що швидко псуються, невеличкі партії товарів) на комісійних засадах.