35

«Особливості використання

природоохоронних територій України

в туристичних цілях»

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДОХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ…...…………………5

1. Правові аспекти природоохоронної діяльності……………………5

1.2 Опис природно-заповідного фонду…………………………………6

1.3 Зоологічні парки України…………………………………………..11

РОЗДІЛ 2. МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ОДЕСЬКОГО

ЗООЛОГІЧНОГО ПАРКУ……………………………………………………..13

2.1 STEP-аналіз…………………………………………………………..13

2.2 Аналіз комплексу маркетингу…………………………………….15

2.2.1 Продукт……………………………………………………..16

2.2.2 Ціна………………………………………………………….17

2.2.3 Місце…………………………………………………………18

2.2.4 Просування………………………………………………….20

2.3 Маркетингове дослідження вподобань одеситів………………….20

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ОДЕСЬКОГО ЗООЛОГІЧНОГО ПАРКУ В ТУРИСТИЧНИХ ЦІЛЯХ…...…22

3.1 Умови утримання тварин та оформлення зоопарку……………….22

3.2 Інфраструктура ……………………………………………………23

3.3 Просування…………………………………………………………..24

3.4 Персонал та кадрова політка………………………………………..26

3.5 Цінова політика………………………………………………….......26

3.5 SWOT – аналіз Одеського зоопарку з урахуванням нововведень..27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...29

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………...30

ДОДАТКИ …………………………………………………………………….....31

ВСТУП

Туристична галузь за минуле століття набула дуже важливого значення в розвитку світової економіки в цілому та стала лідируючою в економіках багатьох країн. Туризм характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування. Об’єктами зацікавленості туристів виступають: історичні та культурні пам’ятки, досягнення науки і техніки, традиції та самобутність народу, а також природа та тваринний світ. Останнім часом спостерігається ріст зацікавленості туристів в екологічному та зеленому.

На думку Всесвітньої туристської організації вже до 2020 року екологічний туризм увійде в п’ятірку лідерів туристичних цілей. Однак, не варто забувати, що туризм може завдати шкоду природоохоронним об’єктам. Саме тому раціональність природокористування має дуже важливе значення для розвитку стійкого та довготривалого туризму.

В той же час, слід зауважити, що світовий досвід використання природоохоронних територій в туристичних цілях на відміну від України досить значний. Серед лідерів треба зазначити Німеччину та Сполучені Штати Америки. Саме їх принципи організації природоохоронних територій використані в роботі.

Слід зауважити, що згідно з законодавством України не всі природоохоронні території можуть використовуватись в туристичних цілях. Найпривабливішими з погляду туризму виступають зоологічні парки.

Тож, метою даної роботи є освітлення проблем зоологічних парків, пошук шляхів їх вирішення з орієнтацією на міжнародний досвід зоопаркової справи.

Для досягнення визначеної в роботі мети будуть використано загальнонаукові та спеціальні методи: класифікації, аналізу та синтезу при визначенні сучасних підходів в організації роботи зоологічних парків, методу експертних оцінок при аналізі сучасного стану зоологічного парку в м. Одеса, прогнозування – для прогнозування динаміки майбутнього розвитку результатів нововведень, SWOT- та STEP-аналіз.

Також в роботі застосовано метод соціологічного опитування та подальшої комп’ютерної обробки отриманих даних.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в роботі розглянуто вдосконалення природоохоронних територій з метою їх туристського використання в розрізі стійкості та сталого розвитку туризму, сформульовано та класифіковано основні маркетингові підходи до організації роботи зоологічних парків.

В якості об’єкта виступає сучасний ринок туристських послуг, умови розвитку конкурентної боротьби на ньому, можливості удосконалення використання природоохоронних територій з туристськими цілями. Предмет дослідження – Одеський зоологічний парк, який в 1992 році отримав статус заповідної території і входить до складу природно-заповідного фонду України та створює і реалізує населенню туристичний продукт.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДОХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ

1. Правові аспекти природоохоронної діяльності

Заповідний фонд України оберігається як національне надбання, відносно якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів. Ділянки землі та водного простору, що належать заповідникам, виймаються з промислового використання.

Правові  основи  організації,  охорони, ефективного  використання  природно-заповідного  фонду    України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України» [1], а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють охорону навколишнього середовища:

- Закон України «Про тваринний світ» - Закон України «Про рослинний світ» - Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» - Кодекс України «Водний кодекс України» - Кодекс України «Лісовий кодекс України»

- Указ Президента України «Про території та об'єкти природно-заповід­ного фонду загальнодержавного значення», та іншими Законами України, розпорядженнями та постановами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України, наказами та положеннями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та профільних державних комітетів.

За порушення законодавства України про природно-заповідний фонд винна особа може бути притягнута до дисциплінарної, адміністративної, громадянської або кримінальної відповідальності.

Крім того, Україна є підписантом 26 природоохоронних конвенцій та протоколів до них, основними з яких є:

1.    Конвенція ООН по боротьбі зі зпустелюванням.  2.    Конвенція з біорізноманіття. 3.    Рамочна конвенція з охорони та збалансованого розвитку Карпат.  4.    Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою вимирання. 5.    Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонська конвенція). 6.    Конвенція з захисту Чорного моря від забруднення. 7.    Європейська ландфаштна конвенція. 8.    Конвенція про охорону дикої флори та фауни, а також природного середовища в Європі (Бернська конвенція).

Україна співпрацює в галузі охорони навколишнього середовища з такими міжнародними організаціями, як ООН, ОБСЄ, ЮНЕП, ПРООН, ЄС, ГЕФ, Світовий банк, ЄБРР, МБРР та ін.

2. Опис природно-заповідного фонду

В Україні дуже різноманітні заповідні куточки. Загальна площа усіх „заповідних просторів” складає 4.6%. Виділяють одинадцять категорій (різновидів) заповідних територій [2] (додаток А). В цілому, кожна категорія створюється з метою охорони природи, біорізноманіття та збереження краси українських земель для майбутніх поколінь. У той же час, кожна категорія має свої особливості.

Природні заповідники

Природні заповідники мають загальнодержавне значення. Вони створюються з метою збереження природи та проведення науково-дослідних робіт. У природних заповідниках охороняються типові та унікальні для даної території природні комплекси. Тут вивчаються природні процеси та розробляються наукові засади для охорони довкілля.

На території природних заповідників забороняється будь-яка туристична, рекреаційна та господарська діяльність. Дозволяється лише діяльність, пов’язана із збереженням природних комплексів, які охороняються у певному заповіднику. Наприклад, це може бути відновлення рослинних угруповань, які є корінними для даної території або тих, які зникають; вживання протипожежних заходів у разі пожежі; спорудження будівель, які необхідні для діяльності заповідника; організація сінокосів, випасів, городів для забезпечення потреб самого заповідника та його працівників.

Біосферні заповідники

Біосферні заповідники мають міжнародне значення. У них охороняються найбільш типові природні комплекси біосфери, а також здійснюється фоновий (глобальний) екологічний моніторинг, вивчаються процеси та змін у навколишньому середовищі. Біосферний заповідник виконує три головні функції: -    збереження біорізноманіття; -    підвищення екологічної освіти; -    забезпечення сталого розвитку місцевих громад.

Біосферні заповідники створюються на основі природних заповідників та національних природних парків, але до їх складу можуть також входити інші категорії природно заповідного фонду. Важливо, що біосферні заповідники належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних резерватів. Біосферний заповідник є українським відповідником „біосферному резервату” (biosphere reserve).

У біосферних заповідниках виділяються такі зони як: заповідна, буферна та зона антропогенних ландшафтів. Так, заповідна зона призначена для охорони та збереження природних комплексів, а буферна – для запобігання негативного впливу на заповідну зону. У буферній зоні дозволяється екотуристична та екоосвітня діяльність, є екологічні стежки. У зоні антропогенних ландшафтів розташовуються населені пункти та ведеться господарська діяльність, яка має бути дружньою довкіллю та не шкодити природі.

Національні природні парки

Національні природні парки, як і природні заповідники, мають загальнодержавне значення. Вони виконують багато функцій. У них охороняється природа, і в той же час ведеться організована рекреаційна, туристична та оздоровча діяльність. Крім цього, національні парки грають важливу роль у культурно освітніх процесах та науковій діяльності.

Територія поділена на частини – зони. Найголовніша із них – заповідна, призначена для охорони та збереження природи. Ще є зона регульованої рекреації, де може відбуватися коротко часовий відпочинок та оздоровча, а також туристична та екоосвітня діяльність. Тут забороняються вирубки лісу (дозволяються лише санітарні), промислове рибальство та полювання. Любительське рибальство та мисливство дозволяється у певні терміни, визначені законодавством. Третьою зоною є зона стаціонарної рекреації, де розміщуються готелі, кемпінги, мотелі та інше. У господарській зоні знаходяться населені пункти, а також ведеться господарська діяльність, зокрема і та, яка є необхідною для діяльності парку. Будь-яка господарська діяльність у межах національного природного парку не має шкодити збереженню природних комплексів та рекреаційнійним цінностям парку.

Регіональні ландшафтні парки

Регіональні ландшафтні парки, як і національні природні парки, мають два основних завдання. Перше із них – це збереження типових та унікальних природних (а також і історично-культурних) комплексів даної місцевості, а друге – створення умов для організованого відпочинку населення. Відмінність у тому, що регіональні ландшафтні парки є місцевого або регіонального значення, а не загальнодержавного.

Заказники

Заказники – це природні території (акваторії), які створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На території заказників може відбуватися господарська діяльність, але вона не має шкодити природним комплексам. Заказники не мають зонування, бувають загальнодержавного та місцевого значення та різного спрямування, наприклад, зоологічні, ботанічні, ландшафтні, геологічні та інші.

Пам'ятки природи

Ще одна категорія природно-заповідних територій - пам'ятки природи. Це є унікальні природні утворення, які мають  природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. Наприклад, пам’яткою природи може бути 300-літній дуб. Пам’ятки природи є об’єктами місцевого значення. Господарська діяльність на їх території забороняється, якщо вона шкодить збереженню природних комплексів.

Заповідні урочища

Заповідні урочища являють собою заповідні цілісні ландшафти, які, як і пам’ятки природи, мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення. Це можуть бути лісові, степові, болотні та інші комплеки. Господарська діяльність на території заповідних урочищ забороняється, якщо вона шкодить збереженню природних комплексів.

Ботанічні сади

Ботанічні сади можуть бути як об’єктами загальнодержавного, так і місцевого значення. У ботанічних садах працюють над збереженням, вивченням, акліматизацією, розмноженням рідкісних і типових видів місцевої та світової флори. Так, працівники ботсадів створюють, поповнюють та зберігають ботанічні колекції, ведуть наукову, навчальну та освітню роботу.

У межах ботанічних садів дозволяється лише діяльність, пов’язана із завданнями ботанічного саду. Є чотири зони, зокрема: експозиційна (тут відбуваються екскурсії), наукова (для наукових досліджень), заповідна (тут зберігаються особливо цінні природні комплекси, відвідування дозволяється лише з науковою метою), адміністративно-господарська (де ведеться господарська діяльність з метою забезпечення виконання завдань парку).

Дендропарки

Дуже цікавими є дендрологічні парки, адже саме в них зберігаються різноманітні види дерев та чагарників. До того ж, дендрологічні парки створюються людиною, і можуть бути розташовані у зовсім нехарактерних для даних дерев умовах. Так, дендропарк у біосферному заповіднику „Асканія - Нова” є оазисом деревної рослинності серед українського степу.

Дендропарки можуть бути загальнодержавного та місцевого значення. На їх території дозволяється лише діяльність, яка є необхідною для самого парку. Зонування дендропарків є аналогічним зонуванню ботанічних садів. Дозволяються екскурсії, але в експозиційній зоні.

Зоологічні парки

Зоологічні парки, звичайно, пов’язані із створенням експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, їх збереженням, вивченням та розведенням у неволі. Важливу роль грає і еколого освітня діяльність у зоопарках, а саме ознайомлення населення із різноманітними тваринами. Зоологічні парки можуть бути як місцевого так і загальнодержавного значення.

Зонування зоопарку є схожим на зонування ботанічного саду, адже виділяють експозиційну, наукову, господарську та рекреаційну зони. Рекреаційна зона призначена для відпочинку відвідувачів. У зоологічних парках іноді є пересувні експозиції тварин, які можуть перевозити в інші міста. Зоопарки можуть бути як місцевого, так і загальнодержавного значення.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва – це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва. Вони можуть використовуватися в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. На їх території проводяться екскурсії, а також і наукова робота. На території парків – пам’яток садово-паркового мистецтва може бути зонування, яке є аналогічним зонуванню ботанічних садів.

Слід зазначити і про охоронні зони заповідних території. Вони створюються навколо природних заповідників, але можуть бути і навколо національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Охоронні зони створені з метою забезпечення збереження природних комплексів на заповідних територіях, а також вони запобігають негативному впливу людської діяльності.

Отже, в Україні виділено одинадцять категорій заповідних територій та об’єктів. Серед них є ті, що мають місцеве, регіональне, загальнодержавне, а також і міжнародне значення. Кожний об’єкт виконує різні функції, але основним завданням є збереження та охорона природи. Звичайно, на багатьох „заповідних землях” дозволяється туристична та рекреаційна діяльність. Єдине, що слід дбайливо і шанобливо ставитися до природи, а також орієнтуватись на стійкий розвиток туризму.