Умови розвитку дивергентного мислення як основи творчого розвитку молодших школярів

Важливу роль у підготовці до творчої праці відіграє початкова школа. Саме в молодшому шкільному віці закладається психологічна основа для такої діяльності. Розвиваються уява й фантазія, творче мислення, виховується допитливість, формуються вміння спостерігати й аналізувати явища, проводити порівняння, узагальнювати факти, робити висновки, практично оцінювати діяльність, активність, ініціатива. Починають складатися й диференціюватися інтереси, схильності, формуються потреби, що лежать в основі творчості.

Помітна ознака творчої діяльності дітей — суб’єктивна новизна продукту діяльності. За своїм об’єктивним значенням «відкриття» дитини може бути й новим, незвичайним, але в той же час виконуватися за вказівкою вчителя, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке рішення, що уже відомо, використовувалося на практиці, але додумався до нього самостійно, не копіюючи відоме.

У цьому випадку ми маємо справу із творчим процесом, заснованим на здогаді, інтуїції, самостійному мисленні учня. Тут важливий сам психологічний механізм діяльності, у якій формується вміння вирішувати нешаблонні, нестандартні завдання [5].

Однозначної відповіді на проблему умов, необхідних для розвитку творчих здібностей не існує. Існують різні підходи й рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт стверджував, що навчання творчості стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

1. Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості у будь-яку хвилину діяти з ними.

2. Умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих.

3. Психологічні умови, зміст яких полягає у тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань [1].

Дві останні умови — питання суто психологічного клімату, що залежить від учителя. Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати дитині у розвитку її творчих здібностей.

Вивчення психолого-педагогічної літератури дало змогу виділити чинники розвитку творчого мислення школярів, які можна поділити на дві групи: психологічні та педагогічні.

«Стартом» успішного навчання й формування творчої особистості, є наявність таких складових інтелектуальної діяльності, які спрямовані на засвоєння чогось принципово нового. Їх відносять до психологічного фактору розвитку творчого мислення:

1) високий рівень сформованості й цілеспрямованості пізнавальних процесів;

2) високий рівень активного мислення;

3) велика інтелектуальна обдарованість;

4) особливі особистісні якості;

5) рівень емоційного збудження та мотивації;

6) рівень знань, які має учень;

7) почуття успіху;

8) високий рівень розвитку дивергентного мислення [2].

Необхідність розвитку дивергентного (правопівкульного) мислення має своє пояснення. Для розвитку творчих здібностей велике значення має півкульна організація мозку. Згідно з теорією функціональної асиметрії мозку, ліва півкуля відповідає за раціонально-логічні процеси, права — за інтуїтивні [4].

Педагоги повинні спрямовувати розвиток дитини в таких напрямах:

а) дитина пізнає, сприймає й засвоює навколишнє середовище;

б) дитина впливає на навколишнє середовище;

в) дитина здобуває здатність до орієнтації й саморегуляції, у неї формується особистісний підхід до явищ, середовища, поведінки, а знання стають практично спрямованими.

Крім психологічних виділяють і педагогічні фактори, які впливають на розвиток творчого мислення молодших школярів. До них належать:

• Постійна напружена розумова активність індивіда, що пояснюється стійкою потребою в «інтелектуальній поживі».

• Сприятливі соціальні умови.

• Cвобода вибору програм, форм і методів навчання.

• Можливість спілкування з ровесниками високого інтелектуально-творчого рівня.

• Можливість спілкування із творчо обдарованими педагогами, дорослими.

• Схильність до конформізму.

• Страх бути незрозумілим чи смішним у своїх судженнях.

• Страх критикувати інших і бути критикованим іншими.

• Завищена оцінка власних дій.

• Надмірна критичність мислення.

• Відсутність оцінок стресу.

• Сприятливий психологічний клімат в сім’ї.

• Атмосфера творчості та пошуку нового в школі [3].

Створення такої атмосфери — справа складна, але необхідна. У  літературі можна знайти різні поняття: «педагогічне середовище пізнання», «середовище продуктивного пізнання», «середовище навчання». Ми будемо вважати, що це середовище взаємодії інформаційного, психологічного, пізнавального, педагогічного. Завдяки збалансованості функцій того, хто вчить і того, хто навчається, і створюються комфортні умови для творчого розвитку дитини.

А. І. Савенков, який працює над дослідженням спеціального, цілеспрямованого розвитку креативності, виділяє наступні умови формування творчого мислення учнів:

- паритет завдань дивергентного й конвергентного типу, тобто завдання дивергентного типу повинні не тільки бути присутнім як рівномірні, але й у деяких предметних заняттях домінувати;

- домінування розвиваючих можливостей навчального матеріалу над його інформаційною насиченістю;

- сполучення умови розвитку продуктивного мислення з навичками його практичного використання;

- домінування власної дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням знань;

- орієнтація на інтелектуальну ініціативу, поняття «інтелектуальна ініціатива» припускає прояв дитиною самостійності при рішенні різноманітних навчальних і дослідницьких завдань, прагнення знайти оригінальний, можливо альтернативний шлях рішення, розглядати проблему на більш глибокому рівні або з іншої сторони;

- неприйняття конформізму, необхідно виключати всі моменти, що вимагають конформістських рішень;

- формування здібностей до критичності й лояльності в оцінці ідей;

- прагнення до максимально глибокого дослідження проблеми;

- висока самостійність навчальної діяльності, самостійний пошук знань, дослідження проблем;

- індивідуалізація — створення умов для повноцінного прояву й розвитку специфічних особистісних функцій суб’єктів освітнього процесу;

- проблематизація — орієнтація на постановку перед дітьми проблемних ситуацій [6].

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам виділити основні чинники, які впливають на розвиток креативності молодших школярів:

• високий рівень сформованості й цілеспрямованості пізнавальних процесів;

• високий рівень активного мислення;

• інтелектуальна обдарованість;

• особливі особистісні якості;

• високий рівень розвитку дивергентного мислення.

• До педагогічних чинників відносять:

• свобода вибору програм, форм і методів навчання;

• можливість спілкування з ровесниками високого інтелектуально-творчого рівня;

• сприятливий психологічний клімат в сім’ї; атмосфера творчості та пошуку нового в школі.

Література

1. Выготский Л. С. Психология / Л. С. Выготский. — М.: Апрель пресс: ЭКСМО-пресс, 2000. — 1006 с.

2. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. — СПб. : Питер, 2009. — 448 с.

3. Клименко В. В. Психологія творчості. Навчальний посібник / В. В. Клименко. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 480 с.

4. Коробова І. В. Формування дивергентного мислення як засіб розвитку творчої обдарованості школярів // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. /Кол. авт. — К.:ІЗМН, 1998. — Вип.12. — С. 181-186.

5. Роменець В. А. Психологія творчості / В. А. Роменець. — К.: Либідь, 2004.– 288 с.

6. Савенков А. И. Развитие детской одаренности в условиях образования/ А. И. Савенков // Развитие личности. — 2002. — №3. — С. 12-16.

Секція 1. Актуальні проблеми педагогіки початкової школи

Аквілова Надія,

студентка 56 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка