Тема 20. Основні правові системи сучасності

Ключові поняття і терміни: правова система, тип правової системи, правові системи світу.

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що сучасне праворозуміння потребує порівняльно-правового дослідження міжнародного права і внутрішнього права країн світу, сучасних правових вчень, тому в системі юридичних наук значне місце займає наука порівняльного законодавства, яка покликана охопити по рівням правові системи світу, зробити їх наукову класифікацію.

Термін «правова система» виражає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємозалежних юридичних засобів і явищ держави. Він являє собою узагальнюючу теоретичну модель правового змісту, яка функціонує в певній державі.

Термін „правовий тип ( сім’я )” - це узагальнююча теоретична модель правового змісту, яка має штучний характер і яка є результатом наукової класифікації ( типології).

Тип ( сім’я) правової системи – це сукупність національних правових систем держав, які мають спільні риси, що проявляються в єдності форм ( джерел) і принципів права, систем права і законодавства, подібності правових категорій і понять.

Наявність певних рис, які відрізняють одну групу правових систем від іншої, дозволяє здійснити їх класифікацію (типологію).

Типологія – це вчення про типи правових систем. Існує декілька класифікацій правових систем, запропоновано ряд варіантів критеріїв, за якими вони об’єднуються у типи. З урахуванням наявних точок зору на цю проблему вітчизняна юридична думка дотримується наступної сукупності критеріїв, що визначають класифікацію правових систем світу:

1. Спільність історичних коренів , виникнення і подальшого розвитку. Їх об’єднують історичні пам’ятки права, тенденції виникнення і розвитку державних і правових структур, їх ґрунтування на тих самих правових началах, принципах, нормах;

2. Спільність основного юридичного джерела права (форми права) – нормативно-правовий акт, нормативно – правовий договір, правовий президент, правовий звичай, релігійно-правова норма;

3. Єдність у структурі системи права і норми права. Правові системи краї об’єднані в один правовий тип (сім’ю), мають подібність структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Загальним є поділ норм права за галузями, підгалузями, інститутами та іншими елементами. Однакову будову має норма права;

4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин;

5. Єдність юридичної техніки, включаючи термінологію юридичної категорії, поняття, конструкції. Законодавчі країни, що належать до одного правового типу (сім’ї), керуються тими самими принципами побудови нормативно-правового матеріалу, застосовують подібні або ідентичні, засоби викладу та інше.

Треба мати на увазі, що сама по собі класифікація – це допоміжний засіб, що застосовується для впорядкування різних правових систем світу.

Сучасні вітчизняні автори наукових юридичних досліджень пропонують класифікацію правових систем за такими типами:

1. Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Німеччина, Швейцарія та інші);

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, США, Канада, Австралія, колишні колонії Британської імперії);

3. Змішаний тип правової системи, який виник на стику двох класичних типів правової системи: романо-германської та англо-американської і має специфічні риси;

4. Релігійно-традиційний тип правової системи;

5. Соціалістичні правові системи, які стали історією і їх вивчають зараз в ретроспективному плані.

Вивчаючи цю тему слід визначити до якого типу правової системи належить Україна. Історія свідчить про те, що правова система України формувалася в період становлення державності на яку впливали візантійські культури, дух пізньоримського права. Литовські статути, Магдебурзьке право та інші, що дозволяє дійти висновку про те , що її корені знаходяться у романо-германському типі правової системи.

Більше ніж 70 років історії радянської України свідчить про те, що її правову систему, як і правові системи республік СРСР, до соціалістичного типу. Галузі, інститути і правові поняття розглядалися з позиції домінування публічного права і класового інтересу, переважало використання імперативних норм права.

Після проголошення незалежності правова система країни перебуває у стадії перехідного періоду, позбуваючись рис соціалістичної системи.

Зараз в країні закладено правовий фундамент, що дозволяє стверджувати, що вона входить до романо-германського типу правової системи на правах особливого європейського різновиду.

Література

1)Конституція України – Київ, Юрінком, 1996.

2)Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Птуруник ,К, Юрінком інтер, 2006

3)Санзов А.Х. Сравнительное правовидение.-М.,2000

4)Скакун О.Ф. Теорія держави і права: - навч. пос.- Харків «Консум», Університет внутрішніх справ., 2000