Тема 18. Правове регулювання та його механізм

Ключові поняття та терміни: правове регулювання, правовий вплив, види правового регулювання, способи правового регулювання, типи правового регулювання, механізм правового регулювання, юридична техніка.

Вивчаючи цю тему треба усвідомити, що життєдіяльність суспільства забезпечується через нормативне регулювання, яке покликано бути стабілізуючим фактором.

Правове регулювання – це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» означає впорядкування, приведення чого – небудь у відповідність з чим - небудь, а термін «вплив» означає спрямованість дій на що- небуть.

Правовий вплив – це весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей як правовими, так і не правовими засобами.

Правовий вплив на людину здійснюється по двох каналах:

1. Інформаційному – за допомогою правових норм до відома учасників доводиться позиція держави стосовно видів поведінки (дозволеної, необхідної або забороненої)

2. Ціннісно-орієнтаційному – за допомогою права здійснюється засвоєння суспільством його цінностей.

Відмінності між правовим впливом і правовим регулюванням:

1. За обсягом: предмет правового впливу ширше правового регулювання – його складають відносини, які не регулюються правом, але на які поширюється дія права;

2. За змістом: у правовому впливі не завжди є точний юридичний захід, тоді як у правовому регулюванні він є обов’язковим;

3. За механізмом реалізації права: у правовому регулюванні право реалізується через його механізм, тоді як правовий вплив здійснюється за допомогою не юридичних засобів : ідеологічних , психологічних, інформаційних та ін.)

Слід зазначити, що правове регулювання відбувається в певних сферах, тобто галузях соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини – екологічні, політичні, соціально –культурні, функціонування яких неможливо без використання правових засобів. Враховуючи це, в юридичній науці визначена класифікація сфер правового регулювання, види якої залежать від певних підстав:

За принципом співвідношення – це галузь суспільних відносин, яка може бути врегульована правом, а сфери необхідного – це галузь суспільних відносин, яка повинна бути врегульована правом;

За характером не юридичної діяльності:

а) сфера законодавчого регулювання (законодавча діяльність); б) сфера регулювання, що реалізує право, тобто галузь громадянського життя, в якій фактично здійснюються правові норми;

За певними блоками суспільних відносин:

а) сфера економіки і виробництво, облік, розподіл;

б) сфера політичних (управлінських) відносин;

в) сфера соціально-культурних, в тому числі особистих не економічних відносин;

г) сфера судових правоохоронних відносин, пов’язаних з охороною суспільних відносин.

Окремо слід звернути увагу на такі категорії як, види, способи і типи правового регулювання.

Види правового регулювання розрізняють за «обсягом» суспільних відносин, на які воно поширюється, - це нормативне (загальне) та індивідуальне регулювання. Нормативне регулювання – це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розраховане на їх багаторазове застосування, тобто обсяг цих відносин є кількісно не визначеним.

Індивідуальне регулювання – це впорядкування поведінки людей за допомогою актів застосування норм права – індивідуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію.

Способи правового регулювання – це елементи впорядкованих суспільних відносин: дозволяння, зобов’язання і заборона.

Дозволяння – це надання особі права на свої власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне)

Зобов’язування – покладення на особу обов’язку активної поведінки ( роби тільки так).

Заборона – це покладення на особу обов’язку утримуватися від дії певного роду (так не роби).

Слід зауважити, що крім способів правового регулювання, виділяють його типи, які становлять собою особливий порядок правового регулювання, який проявляється у поєднанні способів ( дозволянь і заборон).

Розрізняють два типи правового регулювання:

• Загально-дозвільний , що ґрунтується на загальному дозволені , сутність якого виражається принципом «дозволено все, крім прямо забороненого законом.»;

• Спеціально-дозвільний , ґрунтується на загальній забороні, сутність , якого виражається принципом: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом»;

Усвідомлюючи категорію «правове регулювання», слід зазначити, що воно має свій специфічний механізм, тобто єдину систему правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин («належне» у праві стає «існуючим»).

Механізм правового регулювання складають елементи:

1. Принципи права, норми права, об’єктивовані в нормативно-правових актах;

2. Правовідносини, суб’єктивні юридичні права і обов’язки;

3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків;

4. Акти застосування норм права.

Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб’єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

Функціонування механізму правового регулювання проявляється у правових формах діяльності держави.

Правова форма діяльності – це організаційно управлінська форма діяльності уповноважених на те суб’єктів, яка пов’язана зі здійсненням юридично значущих дій у порядку визначеному законом.

Основні правові форми діяльності держави:

• Правотворча;

• Правозастосовна;

• Правоохорона;

• Установча;

• Контрольно-наглядова.

Правова форма діяльності безпосередньо пов’язана з необхідністю використання різних методів і способів юридичної техніки.

Юридична техніка – це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів.

Найголовнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:

1. Юридична термінологія;

2. Юридичні концепції;

3. Форма нормативного акта і правил викладу його змісту.

Вивчення і засвоєння наведених термінів, понять і визначень дасть змогу глибоко розуміти сутність і значення правового регулювання – метою якого є упорядкування суспільних відносин.

Література

1. Конституція України – Київ, Юрінком, 1996.

2. Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Птуруник ,К, Юрінком інтер, 2005

3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права, - Підручник, Харків «Консум»,2001

4. Шмелєва Г.Г. Конкретизація юридичних норм в правовому регулюванні.- Львів,1988.