55. Агроекологічне значення ґрунтової структури.

Вивчаючи проблеми, пов'язані з взаємозв’язком структури грунту і врожаю, треба насамперед мати на увазі, що хороша структура це сприятливі фізичні режими, які і формують в остаточному підсумку урожай рослин. При хорошому водопостачанні агрегати розміром від 20 до 5 мм і найкраще сприяють зростанню насіння та їх розвитку. А в посушливих умовах рослини краще розвиваються на агрегатах розмірами <5 мм (досліди проводилися в степовій зоні). Це означає, що практично не існує однозначного, встановленого на все умови найкращого діапазону. З іншого боку, результати цього досліду підтверджують, що структура ґрунту у вигляді її агрегатного складу безпосереднім чином не впливає на продуктивність. Вона впливає через формування водного, повітряного і поживного режимів рослин.

56. Дезагрегація ґрунтів, її причини і наслідки. Руйнування структурних агрегатів ґрунту є негативним процесом, який посилює дегредаційні процеси у ґрунтах. Це спричиняє зміни щільності будови особливо в орному шарі до 1,5 г/см³, тоді як оптимальна щільність будови 1,3-1,4 г/см³. Зміна щільності будови істотно впливає на загальну шпаруватість ґрунтів, шпаруватість аерації тощо.

57. Шляхи покращення структурно–агрегатного складу ґрунтів. Заходами профілактики та боротьби із негативними змінами у структурно–агрегатному складі ґрунтів є наступні заходи: мінімалізація обробітку ґрунту, зменшення глибини розпушення, збільшення ширини захвату с/г агрегатів і швидкості виконання операції, застосування комбінованих агрегатів, відмова від полиневої оранки, виконання агротехнічних заходів для вирощування культур в оптимальні строки та при фізичній стиглості ґрунту, мінімізація руху по полю навантажених самохідних шасі та автомобілів, руйнування підорної підошви, розпушування ґрунту на глибину 30-40 см, дотримання чергування культур у сівозмінах, регулярне внесення гною, компостів, соломи, інших органічних добрив, мульчування поверхні ґрунту рослинними залишками.

58. Структурні меліорації ґрунтів, їхні види.

59. Штучне оструктурення ґрунтів.

В утворенні структури бере участь низка чинників, серед яких найважливішими є: дія кореневих систем рослин, ключа властивість ґрунтових колоїдів, дія тварин, які населяють ґрунт. Особливе значення в утворенні структури має зміна об’ємів ґрунтової маси при періодичному зволоженні та висушуванні, замерзанні та розмерзанні. Велике значення для формування структури ґрунту має його обробіток с/г знаряддями. Поряд з утворенням структурних окремостей відбувається їхнє руйнування. Сприятливо на структуроутворення впливає обробіток ґрунту в стані його фізичної стиглості. І навпаки: якщо обробляти ґрунту в пересохлому стані , він сильно розпилюється, а якщо в перезволоженому стані – утворюється брилувата поверхня. Проте самим механічним обробітком не можна створити сприятливу структуру ґрунту , для цього потрібен комплекс заходів.

60. Фізичні властивості ґрунтів і процеси водної ерозії.

Ерозія, яка відбувається під впливом стоку дощових, талих, поливних і скидних вод , називається водною. Ерозія буває площинна і лінійна. Вона, окрім змитості і де гуміфікації, спричиняє негативні зміни фізичних властивостей ґрунтів, а саме: збільшується щільність будови, зменшується вміст агрономічно-цінних агрегатів, тобто погіршується структура, зменшуються показники загальної шпаруватості та шпаруватості аерації тощо.

Для збереження родючості ґрунтів їх потрібно захищати від водної ерозії. Для кожної конкретної території повинна бути розроблена система протиерозійних заходів, яка сприятиме створенню стійкого водного режиму, послабленню концентрації водних потоків і зменшенню поверхневого стоку, затриманню талих снігових вод та рідких опадів, що зупинятиме або послаблюватиме ерозійні процеси.