Структура місцевого самоврядування у Нідерландах
Місцевий рівень: 467 комун (громад)
Місцеві влади:
Місцева рада - це законодавчий орган територіальної громади. Депутати обираються на чотири роки за пропорційною представницькою системою. Рада приймає головні місцеві рішення; її очолює мер (він не приймає участі у голосуванні).
Виконавчий орган, який готує та виконує рішення ради, обирається з числа депутатів на чотирирічний термін.
Мер очолює місцеву раду та її виконавчий орган. Він має шестирічний мандат.
Повноваження:
Міське планування
Житло
Туризм
Громадські роботи
Транспорт
Охорона здоров’я
Первинна освіта
Соціальне обслуговування
Громадський порядок
Культура і спорт
Середній рівень: 12 провінцій
Провінційні влади:
Провінційні штати – законодавчі органи. Їх члени обираються загальним прямим виборчим правом на чотирирічний термін. Провінційні штати створюють різноманітні наглядові ради. Їх члени обирають членів виконавчого бюро.
Виконавче бюро складається з членів (від трьох до дев’яти), обраних штатом, та Спеціального Уповноваженого Королеви, який очолює виконавче бюро та призначається урядом за пропозиціями штату на шість років.
Повноваження (головним чином розділені з центральним урядом):
Соціальні інституції
Регіональне планування
Довкілля
Культура
Спорт та відпочинок
Транспорт
Енергія
Туризм.
Голландське місцеве самоврядування має глибоке коріння та міцно вбудоване в інституційну систему держави. Країна визначається як децентралізована унітарна держава з владою, розділеною між трьома рівнями: центральний уряд, дванадцять провінцій та 458 муніципалітетів. Конституційні засади місцевого самоврядування були встановлені Конституцією 1848 року та Муніципальним законом 1851 року.
Принципи загальної компетенції, визначені у Конституції, дали право місцевим владам регулювати та управляти їх власними внутрішніми справами. Також Конституцією визначено, що місцеві влади повинні бути спроможними спів управляти, тобто бути залученими у виконання національного законодавства на місцевому рівні. Із зростанням добробуту держави у 20 сторіччі ця конституційна норма проявилася у посиленні ролі муніципалітетів та призвела до комплексного встановлення розділених повноважень між центральним урядом та провінціями.
На відміну від Швеції, стала конституційна роль не була надана муніципалітетам, які мають первинні права на підвищення податків. Однак, у європейському порівнянні, доходи голландських місцевих влад зростали з власних ресурсів: приблизно одна шоста коштів, більша частина, приходить від національного уряду у вигляді загальних грантів, більше однієї третини - у вигляді спеціальних грантів від міністерств на визначені цілі, які складають майже половину муніципальних доходів.
Конституційний захист місцевого самоврядування означає, що національний уряд не може дати муніципалітетам завдання, виконання яких потребує більше коштів, ніж ці цифри. Коли розподіляються бюджетні гроші, кожна місцева влада може вільно використовувати загальні гранти на місцеві пріоритети. Більшість спеціальних грантів також гіпотетично призначені на спеціальні послуги, такі як охорона здоров’я, освіта, поліція тощо. Отже, муніципалітети можуть діяти на власний розсуд. В той же час, загальна сума коштів для муніципалітетів визначається у дискусіях всередині парламенту, замість уряду. Місцеве самоврядування використовує цей процес як надійний метод політичного впливу на результати фінансових переговорів.
Після Другої світової війни голландська система влади розвивалася на дуже сильній консенсусній базі з дуже напруженими зв’язками між політичними елітами, релігійними організаціями та іншими секторами громадянського суспільства. Місцеві влади були сильним компонентом цієї системи. Асоціація Голландських Муніципалітетів (VNG) розвинулася в одну з найвпливовіших та ефективних національних організацій місцевого самоврядування в Європі.