17. Структура роману винниченка «записки кирпатого…»

Художній світ роману обертається навколо однієї осі - головного героя Якова Васильовича Михайлюка, що виконує ще й функцію наратора.

Сюжет складається з 3 любовних трикутників: Сосницький-Соня-Михайлюк, Кривницький-Олександра-Варвара та Клавдія Петрівна-Михайлюк-Ганна. Ці сюжетні лінії протягом роману переплітаються між собою.

Стверджується, що початок і кінець твору (рамка) вибудовуються за принципом контрасту. У фіналі роману Михайлюк зовсім відмінний від того, ким був раніше: він став своїм антиподом.

Пріоритет “дуетних” сцен, які співвідносяться з явою, драматичним компонентом; події у творі розгортаються за принципом “тут-і-тепер”, що є можливим за умови переважання в тексті монологів, діалогів, полілогів (характеристичних ознак драматичного жанру); малочисельність персонажів зумовлює сконцентрованість на характері подій, ключових конфліктних вузлах, що ріднить романну сюжетику з драматичною

Термін фабульного часу - приблизно один рік (провесінь - зима). Простір слід розглядати в трьох площинах: географічний простір - Київ (реалізує себе в пейзажних картинах), життєвий - побутовий простір буденного життя, психологічний простір - свідомість героя (рефлексії, коментування, оцінки, позиції). Географічний і життєвий простір залишаються об’єктивно незмінними. Але суб’єктивний фактор визначальний у творі: простір “трансформується” під кутом зору героя відповідно до часових умов, що фіксують карколомні зміни в житті Михайлюка

Світ Михайлюка розгортається як поле випробувань, він схожий на театр для одного актора, де герой є і режисером, і актором, виконуючи традиційні для чорта ролі: спокусник, “психолог”, “філософ”.

23. Інтелектуальний експеримент у романі в.Підмогильного «Невеличка драма.

Головна героїня, Марта Висоцька, дуже щира та романтична особистість. Вона вродлива та має багато прихильників, що одаровують її своєю увагою. Але в кохання вона не вірить і тому врешті-решт залишається самотньою. Їй чужа фальшива театральність життя. Мрія в житті Марти важить набагато більше, ніж для будь-кого з героїв, але дівчина зайва в спрагматизованому світі. Герої у Підмогильного сприймають світ складно, абсурдно та незрозуміло. Головня героїня, Марта, песимістично налаштована на життя, вона вже неодноразово розчаровувалась і виказувала своє розчарування своєму «вечірньому» співбесіднику Льові. « — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одної революції буде замало!». Вона не вірила в кохання, але вірила у мрії, що рухали її вперед. Льова Роттер, не одноразово зауважував у ціннісному ставленні до життя, до його простоти та непримхливості. «Я дуже багато думаю, Марто, це може смішно! Але кожен живе так, як може, — це сказав великий мудрець, глибше сказати не можна. Коли зрозуміти це, тоді все зрозумієш... Кожен живе так, як може — як це правильно, Марто! І ви, і я теж, і ваші сусіди, і всі люди живуть так, як можуть... Інакше вони жити не можуть...» Льова був самозаглибленою людиною та частенько навідувався до Марти пофілософувати н різні життєві теми. Він об’єктивно ставиться (у попередніх словах) до можливостей людини і цим, намагається довести Марті сенс життя. В кожного з них різне уявлення життя. Марта йде на поводу своїх почуттів та мрій, Льова більш прямолінійно налаштований на життя та суб’єктивно. «— Над людиною, Марто, багато що тяжить... В кожній людині багато минулого... забобонів... Вона вся в рамцях... іноді в дуже широких, а все-таки в рамцях. Родина — це маленькі рамці, потім товариство, професія, нація, клас... І коли людина скидає ці рамці, тоді вона робиться чиста... вона з намальованої картини робиться людиною...»