Тема 2. Сутність, класифікація та

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ

2.1. Сутність і класифікація обліку.

2.2. Економічні показники та їх облікові вимірники.

2.3. Нормативно-правове регулювання і принципи бухгалтерського обліку в Україні

2.1. Сутність і класифікація обліку

Щоб з'ясувати сутність бухгалтерського обліку, треба розглянути основні терміни, які використовують в економічній літературі. До них належать облік, господарський облік, бухгалтерський облік, фінансовий облік, управлінський облік, податковий облік. Кожен із термінів має своє значення і сферу використання. Термін облік використовують у широкому значенні, тому що він може бути і господарським, і різногалузевим. Наприклад, облік справ у суді, прокуратурі, органах внутрішніх справ. В економічній літературі цей термін використовують як означення обліку господарської діяльності підприємства, установи чи організації. Щодо професії, то у практиці господарювання особу, яка проводить облік, називають бухгалтером. Отже, бухгалтерський облік - це книговодство про господарське життя підприємства. На сьогоднішній день книги як зовнішні запам'ятовуючі засоби використовують значно менше, ніж у минулому, тому що їх змінюють комп'ютерні технології. У зв'язку з комп'ютеризацією облікового процесу найширшого вжитку у технології та практиці набув термін ,,облік". Із зростанням і спеціалізацією облікових робіт фахівці розпочинають виділяти окремо фінансовий облік, управлінський, а також податковий. Щоб зрозуміти сутність обліку та його різновиди розглянемо класифікацію господарського обліку (рис. 2.1).

48

	Господарський облік
Критерії		поділу

За способом відображення Інформації

За обсягом опрацьованої інформації

За призначенням Інформації

За змістом відображених фактів

ии:
и		О
.5		и
т
зсіц		X Є

Рис. 2.1. Класифікація господарського обліку

Такий розподіл ґрунтується насамперед на акумулюванні інформації та її можливостях щодо впливу на господарські процеси. Оперативний облік слугує для поточного спостереження та контролю за окремими операціями господарської діяльності підприємства, для керівництва ними безпосередньо у процесі їх виконання. За допомогою оперативного обліку отримують інформацію про виробництво продукції, виконання договорів поставок, надходження та використання грошових коштів тощо. На відміну від оперативного обліку бухгалтерський облік потрібен для проведення суцільного, безперервного та взаємопов'язаного спостереження за усіма господарськими операціями підприємства, а також для відображення і реєстрації усіх господарських фактів на основі документального їх підтвердження. Бухгалтерський облік проводить кожне підприємство, щоб мати інформацію для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Дані бухгалтерського обліку про діяльність підприємства подають у формі звітності для зовнішніх користувачів, у тім числі в державні органи статистики, де опрацьовується інформація про всіх суб'єктів господарювання.

Статистичний облік - вивчає, аналізує інформацію про масові соціально-економічні, суспільні процеси для визначення макропоказників

на рівні держави. На основі узагальнених даних статистичного обліку отримують інформацію про багатство народу.

Кожен вид обліку має своє призначення, а користувач інформації за таким розподілом впливає на методи їх виконання та використання.

Управлінський облік є джерелом інформації для управлінського персоналу підприємства, прагне знизити витрати і підвищити конкурентоспроможність продукції. Здебільшого управлінський облік проводять за методикою, розробленою керівнитвом підприємства і є комерційною таємницею.

Фінансовий облік забезпечує складання звітності, яка є джерелом інформації для різноманітних зовнішніх користувачів: державних фінансових органів, аудиторів, банків, інвесторів, акціонерів тощо. Фінансовий облік проводять за принципами й усталеною методикою, яку визначає Міністерство фінансів, щоб забезпечити формування фінансової звітності підприємства.

На відміну від фінансового й управлінського видів обліку податковий характерний для України. Його виникнення зумовлене неузгодженістю податкового законодавства з загальновизнаними нормами та стандартами, які регулюють облік, а також невідкладною потребою забезпечення загальнодержавних інтересів в умовах зростання економічної злочинності. У зв'язку з цим податкові органи сформували форми звітності, які дають змогу швидше отримувати інформацію потрібну для контролювання за податками. Податковий облік входить у протиріччя з управлінським обліком, тому що бухгалтери повинні вести податковий облік, який є обов'язковим, а це відволікає від виконання функцій із пошуку резервів зниження витрат і підвищення на цій основі економічної безпеки підприємства.

Кожен вид обліку має об'єкт, який відображається за допомогою цього обліку. Облік майна слугує для відображення наявності земельних ділянок, будівель, машин, обладнання, виробничих запасів, грошових коштів та інших активів, які належать і контролюються підприємством.

Облік капіталу - відображає вартості власного та залученого капіталу, тобто статутного капіталу, резервного капіталу, кредитів банку, зобов'язань за різними податками та виплатами.

Облік процесів - відображає всі господарські процеси, які відбуваються на підприємстві. Сюди належить облік процесів постачання сировиною та матеріалами, основними засобами, нематеріальними активами, процеси виробництва, реалізації продукції, робіт чи послуг.

50

Облік результатів допомагає визначати і розраховувати кінцеві прибутки чи збитки від господарської діяльності підприємства.

Четвертий поділ грунтується на розвитку науково-технічного прогресу та дає змогу застосовувати найновіші технології в обліковому процесі. Рукописний облік виконується від руки; механізований за допомогою використання механізації і автоматизований облік здійснюється комп'ютерною технікою за допомогою використання програмного забезпечення.

Усі види обліку взаємозв'язані і не мають чітко виражених меж використання.

2.2. Економічні показники та їх облікові вимірники

Кінцевим інформаційним продуктом будь-якого виду обліку є економічні показники. За допомогою економічних показників управлінський персонал оцінює ситуацію, фінансовий стан підприємства, визначає і прогнозує його майбутнє. Таким чином, економічні показники підприємства є індикаторами, які надають інформацію про наявність і стан майна підприємства, дають змогу дізнатись, на підставі яких джерел створене, а також ступінь залежності аналізованого суб'єкта підприємництва від зовнішніх чинників.

Економічні показники поділяють на кількісні і якісні. Кількісні показники - зазначають кількість виробленої продукції (послуг), одержану суму виторгу від продажу, вартість майна підприємства тощо. Джерелом отриманих кількісних показників насамперед є бухгалтерська звітність підприємства.

Якісні показники - подають економічну ефективність господарських явищ і процесів. До якісних показників належать: рентабельність, трудомісткість, матеріаломісткість та ін. Такі показники отримують шляхом математичних розрахунків. Наприклад, трудомісткість випущеної продукції дорівнюватиме частці вартості витрат на оплату праці для виготовлення цієї продукції у загальній її вартості.

Для того, щоб одержати вихідні дані для визначення показників, необхідною умовою є використання у бухгалтерському обліку точних вимірників.

Залежно від об'єктів, які є на підприємстві, застосовують різні облікові вимірники: натуральні, трудові та грошові (вартісні).

51

Натуральні показники допомагають отримати інформацію про господарські факти в натуральному вираженні. Такими вимірниками є міри довжини, маси, об'єму, площі, а також кількість (штук). Використання натуральних вимірників залежить від фізичних властивостей облічувальних об'єктів. За допомогою натуральних вимірників можна дати не тільки кількісну, а й якісну характеристику предметів, тому що в обліку можна відобразити матеріальні цінності за видами і сортами. Ці вимірники мають особливе значення для контролю за наявністю та рухом матеріальних цінностей на складах, у виробництві та під час їх продажу. Наприклад, вугілля обліковується тоннами, виробництво тканин - у метрах квадратних, добування газу - у метрах кубічних.

Натуральні вимірники використовують у всіх видах обліку, але найбільше в оперативному обліку. Натуральні вимірники можна використовувати для вимірювання тільки однорідних предметів. За їхньою допомогою не можна отримати узагальнюючі показники, які характеризують різнойменні матеріальні цінності та майно підприємства в цілому, оскільки вони не підсумовуються. Наприклад, не можна додавати тонни до метрів кубічних.

Трудові вимірники застосовують для визначення робочого часу (в днях, годинах, змінах), витраченого на виробництво продукції, виконаних робіт чи послуг. За допомогою трудових вимірників, та поєднуючи з натуральними, визначають рівень продуктивності праці, заробітну плату працівників, визначають і контролюють норми виробітку й ефективність затрат праці.

Грошові вимірники, на відміну від натуральних і трудових, слугують для відображення активів, капіталу та зобов'язань в єдиній однорідній вартісній одиниці. Тобто, за допомогою грошових вимірників отримують узагальнені показники про рух різнорідних засобів, про хід господарських процесів та їх результати. Грошові вимірники допомагають обчислити загальний розмір наявних у підприємства необоротних активів, виробничих запасів, визначити собівартість продукції (послуг), проводити розрахунки з підприємствами та окремими особами. Грошові вимірники застосовують в обліку поряд з натуральними та трудовими вимірниками, і на їх основі. Наприклад, вартість матеріалів дорівнює добутку їх кількості на ціну за одиницю виміру цих матеріалів.

Правильний вибір і застосування облікових вимірників забезпечують достовірність бухгалтерського обліку. У випадку порушення правильного використання облікових вимірників достовірність бухгалтерського обліку

52

знижується, що може стати причиною зловживань, порушень і навіть злочинів. Тому, проводячи контрольно-ревізійні процедури, судово-бухгалтерські експертизи, правильності застосування облікових вимірників надають особливого значення.

2.3. Нормативно-правове регулювання та принципи бухгалтерського обліку в україні

Правове та методологічне регулювання бухгалтерського обліку в Україні структурно складається з таких елементів.

1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999р.

2. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

3. План рахунків та інструкції до його застосування.

4. Накази та листи Міністерства фінансів України, які пояснюють як застосовувати стандарти у певних конкретних ситуаціях.

5. Податкове законодавство України.

Згідно з законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік повинен грунтуватись на десяти принципах:

> обачність - застосовувати у бухгалтерському обліку методи оцінки, які повинні забезпечити уникнення заниження оцінки і зобов'язань, витрат і завищення оцінки активів і доходів суб'єкта господарювання;

> повнота охоплення — всі господарські операції підлягають реєстрації без будь-яких винятків, а фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, які приймають на її основі;

^ автономність — кожен суб'єкт господарювання є юридичною особою, а його господарські засоби повинні бути відокремлені від активів і зобов'язань інших підприємств, а також іншого майна їх власників;

> послідовність - підприємство повинно дотримуватися обраної облікової політики, постійно користуватися тими ж самими методами обліку, принципами оцінки, видами звітності, схемами їх складання;

> безперервність - оцінку активів і зобов'язань підприємства проводять, припускаючи, що його діяльність буде продовжуватись у майбутньому;

53

> нарахування, відповідність доходів і витрат - щоб визначити результат звітного періоду, треба порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів; при цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, а не надходження чи сплати грошей;

> домінування сутності над формою - господарські операції, явища та процеси обліковують відповідно до їх економічної сутності, а не лише за їх формальними ознаками;

> принцип фактичної або історичної собівартості - визначає, що пріоритетною є оцінка активів господарського суб'єкта, враховуючи витрати на їх виробництво чи придбання;

> єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх операцій відбувається у національній валюті України, що дає змогу узагальнити всі явища на підприємстві у його фінансовій звітності;

> періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності, а також для проведення аналізу господарської діяльності.

Отже, бухгалтерський облік організовують для об'єктивного розкриття всіх явищ господарської діяльності підприємства (організації), з метою здійснення контролю і управління ним.

Запитання для самоконтролю

1. Які основні критерії класифікації господарського обліку ?

2. Які види обліку виділяють за призначенням інформації?

3. Які види обліку виділяють щодо змісту відображених фактів?

4. Для чого використовують бухгалтерський облік?

5. Для чого використовують статистичний облік?

6. Для чого слугує управлінський облік?

7. Для чого слугує фінансовий облік?

8. Які види економічних показників дає змогу одержати бухгалтерська інформація?

9. Які види вимірників використовують у бухгалтерському обліку?

54

10. Скільки принципів бухгалтерського обліку охоплює Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?

11. Скільки стандартів бухгалтерського обліку затверджено в Україні?

12. Без яких принципів обліку не можна сформувати об'єктивну фінансову звітність?

13. Що забезпечує в бухгалтерському обліку можливість визначити вартість майна, величину капіталу та зобов'язань?

Завдання для самостійного опрацювання

1. Опрацювати Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Схематично подати його суттєві положення.

2. Опрацювати П(С)БО в Україні. Згрупувати та систематизувати їх у наведеній схемі.