Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
samostoyki_me.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
185.86 Кб
Скачать

6 Міжнародне регулювання передачі технології

У міжнародній практиці жорсткого регулювання міжнародної передачі технології немає. Окремі угоди, програми та міжнародні організації обумовлюють правила поведінки та стимулюють розвиток ринку технологій. Зокрема, угода ВТО про пов´язані з торгівлею аспекти прав на інтелектуальну власність є міжнародним правовим документом, що регулює відносини (торгівлю) інтелектуальної власності щодо копірайта, торгової марки та знака, географічної назви і промислового дизайну. Угодою визначені стандарти з охорони інтелектуальної власності для країн — членів ВТО. Згідно з цією угодою країни — члени ВТО повинні дотримуватись Паризької конвенції із захисту прав індустріальної власності та Бернської конвенції із захисту авторських прав на твори мистецтва та літератури. Водночас угода не забороняє країнам запроваджувати жорсткіші вимоги до дотримання прав на інтелектуальну власність.

МОІВ — міжнародна організація з інтелектуальної власності (WIPO). Це спеціалізоване агентство системи ООН, пов´язане з питаннями технології. Шляхом розвитку багатостороннього співробітництва сприяє захисту інтелектуальної власності — промислової власності (винаходів, торгових марок, промислового дизайну), копірайта на твори літератури і мистецтва, фотографії, відео- та звукозапис. Слідкує за дотриманням Паризької та Бернської конвенцій.

Програма розвитку ООН — ПРООН (UNDP) створена у 1965 р. для сприяння у розвитку країн, що розвиваються (членам ООН), шляхом надання їм технічної допомоги у галузі передачі і адаптування технології, розробки природних ресурсів, сприяння підприємництву, а також у вирішенні соціальних питань. Є основним джерелом багатостороннього фінансування технічної допомоги і розвитку країн — членів ООН.

  1. Україна на світовому ринку технологій

9 світова валютна система

1. Міжнародна ліквідність

Міжнародна ліквідність країни – це її здатність виконувати свої міжнародні зобов'язання щодо погашення боргів. Для забезпечення ліквідності держава мусить мати достатні ресурси для виплати зовнішньої заборгованості у визначені періоди. При цьому така виплата має здійснюватися платіжними засобами, що задовольняють кредиторів. Як правило, до них належать міжнародні платіжні засоби (ВКВ, СПЗ та євро).

З метою визначення міжнародної ліквідності країни використовують декілька показників, з-поміж яких, зокрема: золоті запаси, валютні резерви, міжнародні державні кредити, міжнародні фінансові ринки, джерела кредитування зовнішньої торгівлі. Використовують також відносні показники, виражені відповідними коефіцієнтами, які відображають співвідношення між величинами міжнародних платіжних засобів та обсягом зовнішньоекономічних операцій країни, імпортом товарів та послуг, експортом капіталу та ін.

Згідно з методикою, прийнятою МВФ, термін "міжнародна ліквідність" відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов'язання депозитних банків країни. При цьому для визначення міжнародної ліквідності країни міжнародні резерви, зовнішні вимоги, а також зовнішні активи зіставляються з величиною зобов'язань.

Для визначення міжнародної ліквідності країни використовуються показники діяльності на міжнародних фінансових ринках органів грошово-кредитного регулювання. В Україні до них належить НБУ. При цьому розраховують активи і пасиви органів грошово-кредитного регулювання країни. Основними агрегатами активів НБУ є зовнішні активи, вимоги до загального уряду, нефінансових установ, приватного сектору та вимоги до депозитних банків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]