8.4. Переваги та недоліки системи світової торгівлі

Приймаючи рішення про вступ до СОТ, кожна країна зважує цей крок стосовно національних економічних інтересів, детально вивчаючи потенційні переваги та втрати.

У цьому процесі першим етапом, звичайно, є дослідження загальних, а в сучасних умовах можна назвати і глобальних, переваг і недоліків багатосторонньої торговельної системи. Експертами визначаються 10 позитивних результатів функціонування світової торговельної системи та 10 хибних уявлень про діяльність СОТ. До позитивних аспектів, переваг світової торгової системи віднесені наступні [2, с. 555–556]:

1. Зміцнення міжнародної стабільності: світова торговельна система сприяє збереженню миру, запобігає виникненню військових конфліктів внаслідок створення можливості розв’язання торговельних суперечок і гармонізації економічних інтересів.

2. Ефективний механізм розв’язання суперечок: інституційні механізми організації, створені в межах СОТ, дають змогу конструктивно розв’язувати торговельні суперечки, що періодично виникають.

3. Забезпечення однакових можливостей для всіх учасників: діяльність Світової організації торгівлі ґрунтується на правилах, вироблених і ухвалених всіма країнами-членами, а не під впливом (тиском) окремих країн.

4. Зниження вартості життя: лібералізація світової торгівлі сприяє зниженню вартості життя (прожиткового мінімуму).

5. Широкий вибір товарів і послуг: розвиток міжнародної торгівлі забезпечує споживачам можливість широкого вибору як за асортиментом, так і за якістю та ціновими параметрами товарів і послуг.

6. Підвищення рівня доходів: правила сучасної торговельної системи сприяють зниженню бар’єрів у торгівлі, що обумовлює зростання її обсягів і одночасно доходів держави, виробників та громадян.

7. Піднесення зайнятості: торгівля стимулює економічне зростання та створення нових робочих місць.

8. Підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності: реалізація основних принципів міжнародної торгівлі робить світову торговельно-економічну систему економічно ефективнішою.

9. Боротьба з корупцією: система міжнародних правил і норм щодо торгівлі та торговельної політики стимулює роботу країн-учасниць, сприяє підвищенню дисципліни і порядку в діяльності державних установ, боротьбі з корупцією.

10. Захист від лобіювання: механізми торговельної системи сприяють формуванню більш широкого погляду урядів на національну торгову політику, запобігаючи практиці реалізації інтересів вузьких груп тиску.

Вищезазначені переваги системи світової торгівлі можна поділити на чотири групи:

• переваги системи СОТ для розвитку взаємовідносин між країнами (зміцнення міжнародної стабільності, ефективний механізм розв’язання торговельних суперечок, забезпечення однакових можливостей для всіх учасників);

• переваги для споживачів (зниження вартості життя, ширший вибір товарів і послуг);

• економічні переваги (зростання доходів держави, виробників, громадян; підвищення рівня зайнятості; піднесення ефективності зовнішньоторговельної діяльності);

• політичні переваги (боротьба з корупцією, захист від лобіювання).

Існують водночас різні погляди на ефективність, справедливість світової системи торгівлі, а також на конкретні напрямки діяльності СОТ. До так званих типових “неправильних” уявлень (з погляду експертів в СОТ) про наслідки функціонування системи світової торгівлі, зокрема світової організації торгівлі належать такі [2, с. 560–561]:

1. Захист інтересів ТНК: СОТ сприяє діяльності та захищає інтереси тільки транснаціональних корпорацій.

2. Неефективність механізму розв’язання суперечок: чинний в організації механізм розв’язання торговельних суперечок є багатоступеневим і бюрократичним, він створює бар’єри в торгівлі, а члени групи експертів підходять до справи з формальних позицій.

3. Диктат з боку СОТ та втрата національного суверенітету: СОТ диктує урядам політику, що призводить до підриву національного суверенітету. Під тиском економічних санкцій уряди не можуть довго діяти на благо суспільства.

4. Скорочення робочих місць: наслідком діяльності СОТ є скорочення числа робочих місць і зниження рівня зайнятості, що збільшує дистанцію між багатими і бідними націями (на сьогодні 20% населення, яке належить до індустріально розвинутих країн, споживає 86% світових ресурсів, а решта 80% найбідніших споживачів – тільки 14%).

5. Пріоритет комерційних інтересів над проблемами розвитку: СОТ цікавлять передусім комерційні інтереси, а не проблеми соціально-економічного розвитку країн-членів організації.

6. Домінування комерційних інтересів над проблемами довкілля: комерційні інтереси в системі світової торгівлі превалюють над інтересами захисту навколишнього середовища, особливо в країнах, що розвиваються.

7. Домінування комерційних інтересів над проблемами охорони здоров’я: комерційні інтереси є вищими за інтереси захисту здоров’я та життя людей (насамперед це стосується прав на інтелектуальну власність великих фармацевтичних компаній, захист яких блокує доступ населення найбідніших країн до життєво необхідних дешевих медичних препаратів).

8. Бідні країни не мають альтернативи приєднанню до СОТ: бідні країни не мають вибору та змушені приєднуватися до СОТ, яка є інструментом реалізації інтересів впливових груп тиску розвинутих країн.

9. Маленькі країни в СОТ безсилі: найменш розвинуті країни та країни, що розвиваються, безсилі в системі світової торгівлі внаслідок того, що вони не в змозі реалізувати певні можливості, якими користуються розвинуті країни.

10. Недемократичність СОТ: організація є недемократичним інститутом, оскільки рішення приймаються на користь розвинутих країн та їхніх транснаціональних корпорацій.

Звичайно, що стосовно кожної з наведених позицій як переваг, так і недоліків можна навести численні факти на користь підтримки справедливості твердження або його спростування. Зрозуміло єдине, що система СОТ має як переваги, так і недоліки.

Кожна країна, готуючись до вступу в СОТ, визначає свої власні, національні потенційні можливості та загрози, оскільки рівень економічного розвитку, політичні цілі, соціально-економічні особливості структури окремих країн об’єктивно визначають їх специфічну зацікавленість у приєднанні до системи світової торгівлі.