2. Основні категорії та норми моральної свідомості

Основні категорії етики утворюють систему, що відображає найсуттєвіші сторони морального життя людства. Вони розгортають у своєму змісті діалектику суб'єктивного і об'єктивного, індивідуального і всезагального, сутності людського та історичних форм його вияву. Тому категорії етики слушно характеризувати також як основні поняття моральної свідомості. Останні відображають процес творення стосунків, тоді як категорії етики закріплюють найсуттєвіше, закономірне в ньому з огляду на відповідність історично-конкретного вселюдському в моралі.

При характеристиці категорій критерієм цінності їх змісту є рівень всезагальності відображеного в них морального досвіду. Це є об'єктивною підставою для побудови системи внутрішніх підпорядкувань категоріального знання. За цією ознакою правомірно виділяти два шляхи творення досвіду моральності. Перший відображає рух свідомості від загального (родового та соціального) в моральному досвіді до індивідуалізації його суб'єктом. При цьому суттєве в діяльності суб'єкта виявляє себе у формах "типової" поведінки. На цій підставі воно легко піддається моральній оцінці. До цього типу категорій правомірно віднести сором (родова якість людини); честь (соціально-станова якість); гідність, обов'язок, справедливість (загальносуспільні цінності).

Другий напрям творення цінностей моралі відображає процес сходження індивідуальної моральної свідомості до набуття всезагального в моралі та вияву його в індивідуально неповторних формах. Суспільність як сутнісна ознака людини найяскравіше виявляє себе у категоріях совість, сенс життя, щастя.

Це два зустрічні напрямки, що в єдності є діалектичним цілим суспільного та індивідуального процесу творення моральності життя[5, c. 243-244].

Важливим структурним компонентом моральної свідомості є інтереси. Вони активізують діяльність, відіграють важливу роль у спрямованості особистості. Інтерес як вибіркова спрямованість особистості на ті чи інші об’єкти виявляється у прагненні пізнати їх і виступає важливим мотивом моральної діяльності людини. У діяльності й поведінці учнів інтерес відіграє велику роль як ставлення, яке об’єктивно зумовлено. У молодшому шкільному віці діти уважно стежать за вчинками дорослих. Пізніше проявляється усвідомлений інтерес до дій людей. У зв’язку з цим підліток активізує свою моральну діяльність, виробляє ціннісне ставлення до себе й до оточуючих. У старшокласників інтереси спрямовані на оволодіння теорією моралі, на аналіз сенсу життя й людського щастя.

Кожний віковий етап становлення особистості характеризується домінуванням тих чи інших уявлень про моральні цінності, що залежить від змісту її потреб, домагань, розвитку свідомості та самосвідомості в цілому, а також від тих соціальних умов, в яких вона перебуває. Характеризуючи такий складний компонент моральної свідомості, як моральний мотив, слід зазначити, що його правомірно розглядати як вияв і як результат активності моральної свідомості, як такий його феномен, у якому дуже концентровано, хоча й неповно, виявляється моральна сутність особистості, як засіб, що забезпечує моральну цілісність особистості. Мотив як обґрунтування вибору варіанта морального вчинку – це сукупність причин й доказів, підсумком складного комплексу спонук та переживань особистості. За допомогою морального мотиву можна визначити рівень моральної свідомості й наміру учня[7, c. 287-288].