49.Дайте характеристику соц.Політики Української держави

Після здобуття Україною незалежності соціально-економічна ситуація в державі загострилася. 3 січня 1992р. Україна пережила інфляцію та гіперінфляцію, коли ціни на товари та послуги зросли більш як у 50 разів. Підвищення заробітної плати, стипендій та пенсій не компенсувала значного зниження життєвого рівня населення. Особливо постраждали малозабезпечені верстви.

Спад виробництва й рівня життя у 1991-1992рр. набрав загрозливих масштабів.

Реформування економіки на ринкових засадах здійснювалося дуже мляво і неефективно. А найголовніше полягало в тому, що незалежна Україна успадкувала уламок економіки колишнього СРСР, неспроможний самостійно функціонувати. Основна частина продукції складалася з напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що використовувалися у виробничому процесі в інших республіках. Тому розрив економічних і технологічних зв’язків із Росією та іншими республіками при збереженні залежної структури виробництва боляче вдарив по молодій Українській державі. А науково-технічна і технологічна відсталість української індустрії, низька конкурентноздатність її продукції не дали змоги швидкого інтегруватись у міжнародний поділ праці. Економіка України опинилася в стані руйнації. Це породило масове безробіття і зубожіння більшості народу України. За даними українських соціологів на середину 90-х років відбулося майнове розшарування громадян. За різними даними: багатих від 3 до 6%, середніх – близько 13%, бідних – від 70,8% до 86,5%.

За останні три роки життєвий рівень більшості громадян України не поліпшився, а навіть погіршився. У багатьох регіонах України, рівень бідності становить від 33% до 46%.

Заборгованість із заробітної плати є дестабілізуючим чинником, що посилює соціальну напруженість у суспільстві. Дуже гострою залишається проблема безробіття. Рівень безробіття і зубожіння народу змушує багатьох шукати кращої долі на заробітках за кордоном. З одного боку, це еміграція в прямому розумінні слова – відплив за кордон здорових, ініціативних людей, чверть з яких мають вищу освіту. З другого – величезні масштаби тимчасової трудової еміграції. У сільській місцевості також спостерігається розшарування населення. В аграрному секторі України зайнято 21% від усіх зайнятих у суспільному виробництві.Матеріальне становище працівників з села значно гірше, ніж в інших сферах суспільного виробництва. Тому проблеми села потребують посиленої уваги владних структур.

Усі вище наведені показники свідчать про формування численної верстви бідних.

Для мільйонів українських громадян надзвичайно болючою є проблема повернення їх трудових заощаджень, які були розміщенні в установах колишнього Ощадбанку СРСР.. У 1997р. Українська держава визнала свої борги перед населенням і був прийнятий закон “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”. .

Падіння соціально-економічного рівня розвитку України в 90-х рр. призвело до погіршення стану здоров’я населення. Бюджетних коштів не вистачає і значна частина медичних послуг стала платною і недоступною для малозабезпеченої частини населення.

Масову медицину потрібно реформувати так, щоб вона була ефективною і доступною.

Ці конкретні кроки Верховної Ради та уряду сприятимуть зниженню масштабів бідності. На боротьбу з бідністю повинні бути спрямовані соціальні програми держави, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського