Щільна сполучна тканина

Для щільної сполучної тканини є характерним сильний розвиток волокнистх структур який надає їй більшу щільність та міцність. Клітин та основної речовини у щільній сполучній тканині небагато. Між влокнами місться велика кількість також невпорядкованих фібрилярних структур. Аморфної речовини у цій тканині буває мало, різноманітність клітин невелика. Клітини бувають дуже стиснуті волокнами, що їх оточують.

Із щільної сполучної тканини в організмі складається велика кількість оболонок різних органів, суглобів, протоків, м”язів та нервів. Вона ж утворює оболонки центральної нервової системи (головного та спинного мозку).

Розрізняють неоформлену і оформлену щільну сполучну тканину.

До неоформленої щільної сполучної тканини відносять сітчастий шар дерми, сполучну тканину оболонок, які покривають суглоби і деякі внутрішні органи. Із клітинних типів у цій тканині присутні, майже виключно, фібробласти, макрофаги та тучні клітини. Колагенові і еластичні волокна тісно, але невпорядковано розташовані. Або, в залежності від призначення визначеної тканини, взагалі розміщені в різних площинах. Так, в шарах щільної неоформленої сполучної тканини до якої належать апоневрози, різні футляри волокна розміщені у різних напрямках; така тканина може витримувати розтягнення в напрямках ходу волокон. В такій тканині як сітчастий шар дерми (що складає основу шкіри) волокна розміщені як в ріних площінах, так і в різних напрямках, тому дерма здатна витримувати розтягнення в будь-якому напрямку. Капсули багатьох органів (наприклад, лімфатичних вузлів, селезінки, тощо) утворені з тонкої щільної неоформленої тканини. Часто, такого ж типу сполучна тканина проростає від капсули в глибину органа у вигляді септ, або трабекул.

Оформлена щільна сполучна тканина

До оформленої щільної сполучної тканини відносять сухожилля та зв”язки. На прикладі їх зручно розглянути структуру оформленої щільної тканини.

Сухожиллля виникають в ембріогенезі у вигляді щільних тяжів фібробластів, орієнтованих в одній площині. У подальшому, в процесі проліферації фібробластів, з них вистроюються ряди між якими сиинтезується колаген (фібробластами) до тих пір, доки не виникне структура з паралельно розташованих тяжів клітин та волокон, тільки у зміненому співвідношенні: спочатку вона складалася переважно із клітин, а наприкінці розвитку – в основному із міжклітинної речовини (у вузьких проміжках між волокнами ланцюжками розміщені фіброцити).

Кровопостачання В ході розвитку сухожилків кровопостачання добре налагоджене, тому, що воно необхідне для синтезу та секреції колагену. Але по завершенні формування необхідної стуктури капіляри практично зовсім зникають.

Піхви сухожилків. Деякі сухожилки, там, де вони якимось чином зтикаються з кістковою поверхнею або іншими поверхнями, тертя з якими небезпечне, заточені у піхви. Піхва сухожилка складається з двох оболонок. Зовнішня оболонка є сполучнотканинною трубкою, зовнішня поверхня якої зв”язана із структурами, які її оточують. Саме сухожилля огорнуте внутрішньою оболонкою та жорстко до неї зафіксовано. Між обома оболонками існує простір, заповнений слизовим розчином, що містить гіалуронову кислоту та нагадує за своїми властивостями синовіальну рідину (ідеальна змазка). Поверхні облонок, які обернені у простір між ними вкриті, головним чином міжклітинною рідиною з колагену, в якій розсіяні окремі клтини.

Регенерація сухожилок. Інколи, в результаті травм, можливі розриви сухожилок. Та якщо хірургічне втручання буде правильним вони добре зростуться. Відновлення відбувається за рахунок фібробластів внутрішньої оболонки піхви або, у випадку відсутності піхви, за рахунок фібробластів пухкої сполучної тканини, що його оточує. Процес відновлення проходить так само, як і процес розвитку. У ході відновлення деякі молоді клітини проростають у розірвані кінці, де заново утворений колаген з”єднується із старим. Оскільки між фіброластами накопичується все більше і більше колагену, капілярне кровопостачання припиняється і відновлена ділянка залишається без капілярів.

Прикріплення сухожилок. За допомогою сухожилок м”язи прикріплюються до кісток або до хрящів таким чином, що при скороченні тягнуть за собою ці структури. Є деяка особливість клітин, які виробляють колагенові волокна на кінці сухожижлля з боку кістки або хряща. Це незвичайні фібробласти. Вони здатні виробляти міжклітинну речовину кістки або хряща і належать до того типу, що утворює покриття кістки або хряща. Ці ж клітини здатні виробляти колаген, що властивий тій ділянці сухожилля, яким воно прикріплене. Водночас ці клітини продукують міжклітинну речовину, характерну для кісткової або хрящової тканини. Отже, в тому місці, де сухожилля переходить у поверхню кісткової або хрящової структури, клітини виробляють суміш міжклітинної речрвини сухожилля і міжклітинної речовини кістки або хряща. Таким чином здійснюється поступовий перехід від щільної сполучної тканини до суміші, що складається з клітин щільної сполучної тканини та –або кісткової, або хрящової. В останньому випадку йдеться про волокнистий хрящ.

Кістки, до яких прикріплені сухожилля, ростуть шляхом відкладення нової кісткової тканини на їх поверхні. Таким чином, приєднавшись до маленької кісточки, сухожилля наприкінці розвитку опиняється врослим в тканину великої кістки. У місці, де сухожилля є врослим у кісткову тканину, пучки колагенових волокон називають шарпеєвськими волокнами. Сухожилля, зв”язані з хрящами також добудовуються під час росту хряща.

Волокниста сполучна тканина сухожилля. Тканина сухожилок, за допомогою якої м”язи прикріплюються до кісток не піддається розтягненню. Для волокнистої сполучної тканини сухожилок характерним є паралельне розташування колагенових волокон, які щілльно прилягають одне до одного. Кожне із волокон, так само як і у пухкій сполучній тканині, складається із фібрил, які в свою чергу будуються із ультрамікроскопічних філаментів, утворених молекулами тропоколагену. Між колагеновими волокнами місяться клітини, що звуться фіброцитами або сухожильними клітинами. Ці клітини на продольних зрізах мають форму паралелограмів, ромбів або трапецй і розташовані рядами між колагенових волокон. На поперечних зрізах сухожильні клітини мають зірчасту форму. Короткі відростки сухожильних клітин, які звужуються в напрямку своїх закінчень охоплюють багатогранні або неправильно округлі у поперечнику колагенові волокна. Зіставляючи форму сухожильної клітини на продольному і поперечному зрізі можна уявити собі, що ця клітина має пластинчасті відростки, які важко побачити на продольних зрізах, але які є ясно помітними на поперечних. Пластинчасті відростки охоплюють волокна побудовані із колагенових фібрил.

Сухожилки вцілому мають досить складну організацію. Колагенові волокна, що розташовані паралельно одне одному називають пучками першого порядку. Вони розділяються сухожильними клітинами. Групи пучків першого порядку (по 50 –100 волокон) об”єднуються у більш товсті пучки, що вкриті сполучнотканинною оболонкою, яка несе кровоносні судини і нервові гілочки. Це пучки другого порядку. Групи таких пучків знову охоплюються загальною, більш товстою, сполучнотканинною оболонкою і утворюють пучки третього порядку. Можливе існування пучків четвертого, а інколи і п”ятого порядку. Пучок останнього порядку, тобто все сухожилля вцілому буває вкрите найбільш розвиненою сполучнотканинною оболонкою, наділеною кровоносними судинами і нервами, яку називають перитенонієм, а всі пучки більш низьких порядків (крім першого) покриті оболонками, що звуться ендотенонієм. Пучки першого порядка не вкриті сполучною тканиною. Сухожильні клітини являються високодиференційованими, не здатними до мітотичного поділу клітинами.

При ушкодженні сухожилка в ньому розвиваються регенераційні процеси. Джерелом регенерації слугують малодиференційовані клітини, що розташовані по ходу судин в ендототенії і перитенонії. Вони здатні активно розмножуватися, диференціюватися у фіброцити і утворювати нові колагенові волокна.

Волокниста сполучна тканина зв”язок. Зв”язки вцілому побудовані подібно до сухожилок. У них так само як і в сухожилках сильно розвинені волокнисті елементи, які впорядковано упаковані паралельними тяжами. Але у деяких зв”язках, наприклад, вийній або справжніх голосових зв”язках основним елементом, що визначає їх механічні властивості, є еластичні, а не колагенові (як у сухожилках) волокна. Такі зв”язки називають еластичними зв”язками. На відміну від колагенових, еластичні волокна не відзначаються особливою міцністю, але мають високий ступінь еластичності, розтягнення та гнучкості. Вони кріпляться до частин скелету, які зміщуються один відносно одного. Так у вийній зв”язці, яка є класичним прикладом еластичних зв”язок, вони прикріплюються до остистих відростків рухомих шийних хребців. Кожне еластичне волокно охоплене у зв”язці тонким прошарком сполучної тканини. В цих прошарках знаходяться і клітини-фіброцити, які мають видовжену форму. Розділення на пучки 2-, 3-го і інших порядків у зв”язках не спостерігається. Прошарки пухкої сполучної тканини з тонкими колагеновими волоконцями проходять через усю зв”язку вцілому. Ззовні вона вкрита більш товстим шаром сполучної тканини.