3. Боротьба за владу після смерті Сталіна.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. Відразу після смерті диктатора почалася запекла боротьба за лідерство в країні серед найближчих соратників покійного вождя.

Після смерті Сталіна реальну владу в країні мали:

1) Гліб Маленков як керівник держапарату (голова Ради Міністрів СРСР);

2) Микита Хрущов який очолив апарат партії (керівник секретаріату ЦК КПРС)

3) Лаврентій Берія який курирував силові структури (очолив МВС СРСР).

Кожен із них хотів стати одноосібним керівником країни. Почалася боротьба за владу. Перший удар був нанесений по Берії. 26 червня 1953 року він був заарештований прямо на засіданні президії ЦК КПРС. На липневому пленумі ЦК його виключили з партії та зняли з усіх посад як «ворога Комуністичної партії й радянського народу». Без суду і слідства (вирок оголошено тільки в грудня 1953 р) Берію розстріляли в липні 1953 р.

Подальша боротьба за владу розгорнулася між М.Хрущовим і Г.Маленковим. За Г.Маленковим стояли В.Молотов і Л.Каганович, деякі інші керівники. За М.Хрущовим – оновлені кадри керівників партії, МВС, КДБ.

На вересневому (1953 р.) пленумі ЦК КПРС М.Хрущов був обраний першим секретарем ЦК КПРС.

На кінець 1954 р. боротьба між Хрущовим і Маленковим різко загострилася. У результаті складних закулісних комбінацій у січні 1955 р. Гліб Маленков був увільнений від обов’язків голови Ради Міністрів.

«Відлига» (1953 – 1964 рр.)

1. М. Хрущов. Лібералізація суспільно-політичного життя.

Термін «відлига» означає потепління у політичному житті країни. Згодом відлигою почали називати епоху, пов’язану з перебуванням при владі М.Хрущова.

Після ХХ з’їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають процесом десталінізації.

У широкому розумінні десталінізація – це відхід від крайніх проявів «класичного» сталінізму в усіх сферах життя – політичній, економічній, духовній.

У вузькому розумінні десталінізація – це критика культу особи. Більшість дослідників уважає, що процес десталанізації можна переділити на три етапи.

1 етап: 1953 р. – початок 1956 р.

Через три місяці після смерті Сталіна було оголошено перші амністії ув’язненим до 5 років, яких було засуджено за посадові та господарські злочини, неповнолітнім (до 18 років), жінкам, котрі мали дітей віком до 10 років.

Рідше згадувалось ім’я Сталіна у пресі, офіційних документах. А у вересні 1953 р. було ліквідовано інструмент масових чисток і терору – військові трибунали військ МВС і Особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання, ув’язнення.

2 етап десталінізації проходив під знаком ХХ з’їзду КПРС (1956-1961 рр)

1956 р.

У лютому 1956 р. у Москві відбувся ХХ з’їзд КПРС. Після виконання порядку денного зїзду М.Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи і його наслідки».

У своєму виступі новий лідер партії вперше обнародував численні факти зловживань владою за часів Сталіна, фальсифікацій ряду судових справ стосовно партійних, військових, наукових кадрів.

Доповідь не була аналітичною, причини виникнення сталінізму не аналізувались.

Текст доповіді майже відразу став відомим за кордоном (в СРСР він був оприлюднений тільки у 1989 р.).

У червні 1956 р. була опублікована постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків», що встановлювала офіційні межі критики культу особи і повинна була протидіяти небезпеці її поширення на партію і соціалістичний лад.

Поглиблювалась лібералізація суспільного життя.

Лібералізація (політична) – політичний курс, спрямований на відхід від тоталітарних і авторитарних методів управління, розширення демократичних прав і свобод громадян.

Повну реабілітацію одержали керівники партії й держави, воєначальники, письменники, зокрема українські Е.Блакитний, В.Чумак, І.Микитенко, драматург М.Куліш, кінорежисер О.Довженко. Поступово з місць ув’язнення було випущено й реабілітовано сотні тисяч простих громадян – жертв масових репресій 30-50-х рр..

1957 р.

У 1957 р. було поновлено Чечено-Інгуську, Кабардино-Балкарську, Калмицьку, Карачаєво-Черкеську АСРР,

Політика лібералізації викликала опір більшості членів Президії ЦК КПРС (Маленков, Молотов, Каганович та ін..). Вони здійснили спробу усунути Хрущова від влади (1957 р.), але спроба не вдалася (Хрущова підтримали силові міністри). Таким чином боротьба за владу в кремлівській верхівці закінчилася перемогою Хрущова. Американський журнал «Таймс» назвав його в 1957 р. «Людиною року».

3-й етап десталінізації – осінь 1961 р. – осінь 1964 р., пов'язаний із ХХІІ з’їздом КПРС, на якому з новою силою прозвучала критика культу особи. На ньому йшлося про активних помічників Сталіна: Молотова, Кагановича, Малюнкова, Ворошилова. На думку Хрущова, вони несли особисту відповідальність за численні масові репресії та за інші зловживання владою.

Наприкінці жовтня 1961 р. делегати ХХІІ з’їзду партії одностайно погодилися на винесення саркофагу з труною Сталіна з мавзолею на Красній площі. Наступним кроком стало зняття пам’ятників Сталіну, закривались і перейменовувались музеї, фабрики, заводи, колгоспи, які були названі ім’ям Сталіна; Сталінську область було перейменовано в Донецьку, а місто Сталіно – в Донецьк.

Але процес десталінізації провадився непослідовно і мав дещо обмежений характер.

Лібералізація торкнулася й інших аспектів життя СРСР.

У Москві в 1957 р. відбувся УІ Всесвітній фестиваль молоді і студентів, розпочали свою роботу міжнародні московські кінофестивалі, було відновлено іноземний туризм, країна стала більш відкритою світові.

Поновилося видання журналу «Иностранная литература», радянські читачі дістали можливість ширше ознайомитись із світовим літературним процесом.

Вражаючими були досягнення СРСР у науці й техніці. 4 жовтня 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі, 5 грудня спущено на воду перший у світі атомний криголам «Ленін», створено найпотужніший у світі синхрофазотрон. 12 квітня 1961 р. космонавт Ю.Гагарін на космічному кораблі «Схід - 1» уперше в світі облетів земну кулю.

Незважаючи на протиріччя та обмеженість, лібералізація суспільно-політичного життя стала помітним явищем у розвитку Радянського Союзу і торкнулася більшості країн світу.