Національний рух –
будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільності (племені, народності, нації), з метою звільнення своєї країни від чужоземного панування
у вузькому розумінні масові рухи Нового та Новітнього часів проти іншонаціонального панування, що розгортаються під чіткими національними гаслами та мають на меті об'єднання в єдину національну державу всіх етнічних територій свого народу.
НАЦІОНАЛІЗМ - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як вищої форми суспільної єдності і її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.
У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, об'єднання національної самосвідомості для практичної захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей. Він спирається на національне почуття, яке споріднене патріотизму. Ця ідеологія прагне до об'єднання різних верств суспільства, незважаючи на протилежні класові інтереси. Вона виявилася здатною забезпечити мобілізацію населення заради спільних політичних цілей в період переходу до капіталістичної економіки.( - це ідеологія,яка проголошує націю однією з найвищих цінностей, вважає, що нація повинна бути вільною і становити окреме політичне тіло(автономію або самостійну державу)
НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ РУХ ОПОРУ - антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких, італійських і японських окупантів та їхніх союзників.
НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ – український визвольний рух 1648-1676 рр., який розпочався у 1648 році з народного повстання, очоленого Гетьманом Богданом Хмельницьким.
НАЦІЙОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ – це пробудження національної самосвідомості народів, що не мали власної державності; фактично стало процесом становлення нації
НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА АВТОНОМІЯ - форма самоорганізації етн. груп для збереження та розвитку їх самобут. культури і забезпечення відповід. прав. На відміну від національно-територіальної автономії Н.-к. а. встановлюється не на певній території компактного проживання етн. групи, а як екстериторіальна форма, пов'язана з дисперсним розселенням етн. масиву. Н.-к. а. реалізується через такі орг. форми, як етнокультурні т-ва, центри, земляцтва, громад.
НЕОЛІТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ - історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства, це пов'язано з виникненням скотарства, тваринництва, землеробства. Цей процес сприяв виникненню міських поселень, ремесел таписемності.
НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.
НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.
З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії тощо). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.
ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ - це жорсткий порядок, при якому були ліквідовані усі органи радянської влади.
Нацистський окупаційний режим в Україні ставив перед собою три основні завдання:
забезпечити продовольством, матеріальними та людськими ресурсами потреби третього рейху й армії;
вивільнити від українського населення шляхом фізичного його знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини землі України і заселити їх німецькими переселенцями;
вивезти на роботу до Німеччини якомога більше працездатного населення.
ОЛІГАРХІЧНА ФОРМА ПРАВЛІННЯ – форма правління, за якої зосередження в руках небагатьох осіб ресурсів економічної, політичної, соціальної та духовно-інформаційної
ОПРИШКИ - учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гнітупольської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у XVI — 1-й половині XIX століттях.
ОУН (Організа́ція украї́нських націоналі́стів ) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.
ОУН виникла внаслідок об'єднання Української Військової Організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок:
Групи Української Національної Молоді;
Легії Українських Націоналістів;
Союзу Української Націоналістичної Молоді.
ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ - партизанський рух проти німецьких окупантів та їх союзників на теренах України у 1941—1944 роках, підпорядкований органам ВКП(б) та її бойовому загону — НКВС. Загальна чисельність бійців радянського партизанського руху на території України складала в 1941—1943 роках — від 5 до 30 тисяч бійців, в 1944 році — від 30 до 50 тисяч бійців.
Радянський партизанський рух на території України поступався чисельністю партизанському руху УПА через непопулярність радянської влади на території України, особливо після голодоморів і репресій 20-30 років (див. Голодомор в Україні 1932—1933 років).
ПАЦИФІКАЦІЯ - придушення революційного, національно-визвольного рухів засобами каральних акцій. Політика пацифікації – офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини.
«ПЕРЕБУДОВА» - політичний курс рад.керівництва, що реалізовувся в СРСР 1985-1991 рр. Його суть полягала у спробі шляхом «революцій згори» здійснити системну модернізацію сус-ва.( Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання загальнолюдських цінностей і глобальних проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС і розпад СРСР.)