§ 6. Обшук і виїмка

Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вва­жати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встанов­лення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук про­водиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини (частини 1, 2 ст. 177 КПК). Таким чином, обшук — це слідча дія, що являє собою процесуальний примусовий пошук з метою виявлення, вилучення та фіксації предметів та документів, які мають значення для розкриття справи, а також розшукуваних осіб або трупів.

Залежно від об'єкта обшук поділяється на три види: 1) обшук при­міщень (а) житла чи іншого володіння особи; (б) службових і виробни­чих приміщень підприємств, установ, організацій); 2) обшук місцевос­ті (саду, городу, подвір'я, ділянок лісу, поля тощо); 3) обшук особи.

Юридичними підставами провадження обшуку (за винятком житла чи іншого володіння особи) є постанова слідчого, в якій він обґрунтовує необхідність проведення цієї слідчої дії, санкціонована прокурором чи його заступником. У невідкладних випадках такий обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням про­курора в добовий строк про проведений обшук та його результати.

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, а також особи (за винятком випадків, коли обшук може бути проведений без постанови) проводиться лише за вмотивованою постано­вою судді. Це положення законодавства відображає відомий міжнародно-правовий стандарт, якій міститься в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8), ст. 30 Конституції України.

При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з про­курором звертається з поданням до судді за місцем провадження до-судового слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали спра­ви, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявнос­ті підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в його проведенні. Постанова судді про проведення об­шуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в про­веденні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді лише у двох невідкладних випадках: 1) пов'язаних із врятуванням життя та майна; 2) пов'язаних з безпосереднім переслі­дуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили про­ведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту прове­дення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві (частини 5, 6 ст. 177 КПК). В інших невідкладних випадках слідчий по­винен вжити всіх можливих заходів для збереження в незмінному стані слідів злочину, об'єктів, що підлягають обшуку, тощо і якнайшвидше отримати судове рішення про його провадження.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодав­ства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституцій­них прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства»1 дав таке тлу­мачення поняття «житло», яке не знайшло свого закріплення в законо­давстві, що породжувало неуніфікованість підходів на практиці. Під житлом слід розуміти: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тим­часового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасо­вого проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми влас­ності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо).

Як «інше володіння» слід розуміти такі об'єкти (природного по­ходження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивіду­альний банківський сейф, автомобіль тощо.

Пленум Верховного Суду також звернув увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охо­плює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Обшук особи може бути проведений також лише на підставі судо­вого рішення, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 184 КПК: 1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими нате осо­бами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину; 2) при затриманні підозрюваного; 3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту; 4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває в приміщенні, де проводить­ся обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або до­кументи, які мають значення для встановлення істини в справі.

Виїмка — це слідча дія, у ході якої примусово вилучаються без попереднього їх пошуку предмети чи документи, що мають значення для кримінальної справи, якщо є точні дані, що вони знаходяться у певної особи чи в певному місці. Ці дані можуть бути одержані кримінально-процесуальним шляхом, тобто в ході допиту свідків, по­терпілих, підозрюваних, обвинувачених, можуть міститися у заявах громадян, а також бути отримані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

За загальним правилом юридичною підставою проведення виїмки є вмотивована постанова слідчого, в якій повинно бути зазначено: які предмети або документи підлягають вилученню, які дані є у слідчого щодо їх місцезнаходження та яке вони мають значення для справи.

Виїмка документів, що становлять державну та/або банківську таєм­ницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, а також виїмка документа виконавчого провадження проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК). Рішення суду на проведення виїмки отримується слідчим у тому ж процесуальному порядку, який передбачено для проведення об­шуку в житлі та іншому володінні особи (ч. 5 ст. 177 КПК).

Процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки передбаче­ний статтями 180-184 КПК.

Обшук і виїмка обов'язково провадяться в присутності двох по­нятих. Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вка­зати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий примусово обстежує приміщення, місцевість або осо­бу, проводить виїмку в примусовому порядку.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені примі­щення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошко­джень дверей, замків та інших предметів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у примі­щенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час прове­дення цих слідчих дії увійшли в це приміщення, виходити з приміщен­ня і зноситись один з одним або з іншими особами до закінчення слідчої дії.

У необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в про­веденні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів (ст. 183 КПК). Співробітники міліції допомагають слідчо­му в розшуку об'єктів, забезпеченні спостереження за поведінкою особи, у якої проводиться обшук, і членів її сім'ї, забезпеченні збере­ження виявлених об'єктів, попередженні спроб знищення або пере­ховування розшукуваних об'єктів і т.п.

Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особис­того життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасо­во перебувають у приміщенні (ст. 185 КПК).

При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх від­ношення до справи (ч. 1 ст. 186 КПК).

При провадженні обшуку і виїмки з урахуванням вимог ст. 85 КПК у двох примірниках складається протокол (ст. 188 КПК).