§ 2. Загальні умови провадження слідчих дій

Слідчі дії провадяться лише після порушення кримінальної справи, за винятком випадків, коли закон дозволяє провадження слідчої дії до її порушення — це огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК), накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ч. 3 ст. 187 КПК). Останні дві слідчі дії проводяться до порушення кримі­нальної справи тільки з метою запобігти злочину.

Слідча дія повинна проводитися лише належним суб'єктом, тобто особою, яка прийняла справу до свого провадження. Належним суб'єктом, який здійснює провадження слідчих дій, є, як правило, слідчий. Він є самостійною процесуальною фігурою і при проваджен­ні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про­вадження слідчих дій приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від судді або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення (ч. 1 ст. 114 КПК). Суб'єктом проведення слідчих дій є також особа, яка провадить дізнання відповідно до статей 104, 108 КПК.

Слідчі дії на стадії досудового розслідування можуть виконувати­ся також органами дізнання, начальниками слідчих відділів і прокуро­рами. Право на провадження слідчих дій конкретний співробітник органу дізнання, досудового слідства, начальник слідчого відділу чи прокурор одержують за наявності однієї з таких умов: а) прийняття справи до свого провадження (ст. 113 КПК); б) включення до складу слідчої групи (ст. 119 КПК); в) відповідно до повноважень начальника слідчого відділу (ст. 1141 КПК) і прокурора (ст. 227 КПК); г) виконан­ня слідчим або органом дізнання окремих доручень іншого слідчого (ст. 118 КПК); ґ) виконання співробітником органу дізнання доручення слідчого або особи, яка провадить дізнання (статті 66, 104, 114 КПК); д) виконання органом, який проводив розслідування судового дору­чення (ст. 3151 КПК); е) при розслідуванні справи у зв'язку з новови-явленими обставинами (ст. 4008 КПК); є) при виконанні доручень відповідно до міжнародних договорів України (ст. 31 КПК).

За загальним правилом слідчі дії проводяться у місці проведення досудового слідства. Найчастіше місцем провадження більшості слід­чих дій (допит, пред'явлення для впізнання, очна ставка, освідування та ін.) є кабінет слідчого (ст. 116, ч. 4 ст. 143, ч. 5 ст. 191 КПК).

Залежно від обставин справи слідчий може проводити слідчі дії в слідчому ізоляторі, де тримається під вартою обвинувачений, у лікар­няній палаті за місцем перебування потерпілого, за місцем мешкання або роботи свідка, у будь-якому іншому місці, яке дозволяє виявити і одержати докази. У випадку необхідності слідчий вправі доручити провадження однієї чи кількох слідчих дій іншому слідчому чи органу дізнання за межами території, на якій він виконує свої обов'язки (ст. 118 КПК).

Кримінально-процесуальний закон не містить чітких вказівок від­носно часу провадження слідчих дій, але забороняє провадження до­питів, виїмок, обшуків у нічній час (нічним вважається час з 22 до 6 години за місцевим часом), за винятком невідкладних випадків.

Неможливість відкласти проведення слідчої дії до закінчення ніч­ного часу визначається слідчим у кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин кримінальної справи. Зокрема, такими, що не терплять зволікання, можна вважати випадки: коли підстави для провадження слідчих дій виникли раптово при провадженні інших слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів; коли необхідність їх проведення викликається обставинами щойно вчиненого злочину; коли необхідно невідкладно припинити або попередити вчинення злочину; коли надійшла інформація про те, що докази можуть бути найближчим часом знищені, тощо.

При провадженні слідчих дій можуть брати участь й інші особи. Це: 1) особи, які володіють доказовою інформацією та передають її слідчому в ході проведення слідчої дії (свідки, потерпілі, підозрюваний, обвинувачений); 2) особи, які володіють спеціальними знаннями для сприяння слідчому у виявленні, вивченні та закріпленні доказової ін­формації (експерт, спеціаліст, перекладач); 3) особи, участь яких є засобом контролю за повнотою та об'єктивністю відображення доказо­вої інформації в матеріалах кримінальної справи (захисник, представ­ник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, законні представники неповнолітнього, поняті); 4) допоміжні учасники слідчої дії (представники органу внутрішніх справ, які надають слідчому до­помогу при проведенні слідчої дії; особи, які разом з особою, яку впіз­нають, пред'являються для впізнання; особи, які за вказівкою слідчого виконують у процесі відтворення обстановки та обставин події екс­периментальні дії; особа, що займає приміщення, в якому проводить­ся обшук; представники житлово-експлуатаційної організації або місцевої ради народних депутатів, які залучаються для проведення обшуку у випадках, передбачених законом, тощо).

При проведенні будь-якої слідчої дії роль кожної із вказаних осіб повинна визначатися з урахуванням їх правового статусу1 та врегульо­ваної законом процедури проведення слідчої дії.

При провадженні слідчих дій повинні виконуватися конституційні вимоги про повагу до гідності людини та гарантуватися інші права людини і громадянина (статті 28-32 Конституції України). Забороня­ється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних за­ходів (ч. 3 ст. 22 КПК), створювати небезпеку для життя і здоров'я осіб, які беруть у них участь.

Провадження слідчих дії у всіх випадках повинно супроводжува­тися складанням протоколу (ст. 85 КПК).