- •1.Дати характеристику основ права, предмет, методологія.
- •2.Визначити місце і роль права. Його функції
- •4.З*ясувати і проаналізувати загальні підходи до розуміння права.
- •7.Сутність права. Його ознаки
- •8. Дати розуміння принципів права та їх сутності
- •9. Розкрити поняття зміст і механізм правового регулювання.
- •10. Дати розуміння предмету і методу правового регулювання
- •11. З’ясувати поняття «джерело» (форма) права і їх особливості та види.
- •12. Розкрити поняття «норма права» , зробивши при цьому їх класифікацію.
- •13. Дати розуміння структури норми права.
- •14. Показати правоутворення як процес самоорганізації права, його види та суб’єкти.
- •15. Показати спільне і відмінне в поняттях "правоутворення" і "правотворчість".
- •16. Дати розуміння системи права, основних структурних елементів і критеріїв їх розуміння
- •17. Дати розуміння системи законодавства, її структури і перспективи її розвитку в Україні
- •18. Розкрити тенденції системи права і системи законодавства в Україні
- •19. Нормотворчість як вид регулювання державної діяльності
- •20. Показати місце правовідносин в загальній системі соціальних відносин. Ознаки правовідносин.
- •21. Дати розуміння правовідносин в широкому і вузькому розумінні.
- •29. Дати характеристику актам тлумачення юридичних норм
- •30. Дати розуміння правової поведінки, основних рис і видів правомірної поведінки.
- •31. Правопорушення.Встановлення відповідальності за правопорушення.
- •32.Дати розуміння категорії «конституційне право» і розкрити його предмет.
- •33.Зробити аналіз основ суспільного ладу і політики України.За Конституцією України.
- •34.Дати характеристику національно-державного устрію України за Конституцією.
- •35.Зясувати основні права і свободи громадян України за к.У. Та іншими законами і їх реалізації на практиці.
- •39. Предмет цивільного права
- •42. Ава 4. Адміністративно-правові (управлінські) методи і форми 4.1. Методи державного управління
- •43. Значення юридичних актів управління як прояву управління
- •44. Проаналізувати категорію «адміністративне правопорушення» як підставу притягнення до адміністративної відповідальності.
- •45. Зясувати прояви адміністративної відповідальності і їх закріплення в кодексі про адміністративні правопорушення.
- •46. Зясувати предмет цивільного права України і його інститути.
- •47. Охарактеризувати зміст цивільного кодексу України і вказати які відносини він регулює.
- •48. Зясувати призначення норм цивільного права.
- •49. Охарактезувати структура цивільних правовідносин.
- •50.Поняття позовної давності
- •Загальна позовна давність
- •Спеціальна позовна давність
- •51.Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •52Поняття кримінального права
- •53.Поняття злочину та його ознаки
- •Поняття покарання
- •54.Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
- •55Види джерел конституційного права України
- •56.Конституційно-правовий статус Президента України
- •58. Форми державного правління і державного устрою
- •63.Дати визначення конституцйно-правового статусу органів виконавчої влади
- •65. 1.Поняття функцій держави.
- •2. Види державних функцій.
- •3. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •66.Поняття і форми власності в Україні
- •67. Порядок прийняття на роботу
- •78. Поняття держави та її ознаки
- •79. Поняття й структура норм права
- •80. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
- •81. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
- •82. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність
55Види джерел конституційного права України
Система правових актів, які є Джерелами конституційного права України, досить широка.
1. Конституція України - основне джерело конституційного права України. Вона відображає та закріплює стан розвитку суспільства й держави, економічну та політичну системи останньої. Це єдине джерело конституційного права України, котре містить норми, що регулюють усі сфери суспільних відносин, діє на всій території України, є основою для розвитку українського законодавства загалом, змінюється в особливому порядку, встановленому в цьому ж акті.
2. Закони України - це нормативно-правові акти, прийняті найвищим представницьким органом державної влади або через безпосереднє волевиявлення населення (референдумом), які регулюють найбільш важливі суспільні відносини та мають вищу юридичну силу в системі законодавства України.
Закони як джерела конституційного права України поділяються на декілька видів:
а) Конституційні закони - це особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, що за своїм політико^ правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою посідають особливе місце після Конституції України, органічно розвивають і доповнюють її.
б) Звичайні закони - приймаються в порядку поточного законодавства на основі відповідних статей Конституції України ("Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р., "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" під 20 жовтня 1998 р., "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. та ін.). Звичайні закони поділяються на кодифікаційні та поточні. Кодифікаційний акт посідає особливе місце в системі законодавства України. Найбільш типовим прикладом таких актів є Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р., в якому зосереджені не тільки норми конституційного, але й інших галузей системи права України: цивільного, сімейного тощо;
в) Надзвичайні закони - приймаються в надзвичайних ситуаціях. У деяких країнах вони, згідно з Конституцією, можуть навіть відступати від її положень, але приймаються, зазвичай, на певний час.
3. Постанови, декларації, звернення, заяви Верховної Ради України як, приміром, Постанова Верховної Ради України "Про Державний Прапор України" від 28 грудня 1992 р. Постанова Верховної Ради України "Про встановлення меж міста Кролевець Кролевецького району Сумської області" від 21 червня 2005 р., Постанова Верховної Ради України "Про вдосконалення оплати праці сільських, селищних, міських голів" від 7 липня 2005 р.; "Декларація прав національностей України" від 1 листопада 1991 р.; "Звернення Верховної Ради України до Північноатлантичної асамблеї" від 3 червня 1992 р., Звернення Верховної Ради України "До парламентарів світу" від 22 серпня 2001 р.; Заява Верховної Ради України "Про шістдесяту річницю Організації Об´єднаних Націй" від 19 жовтня 2005 р. та ін.
4. Регламент Верховної Ради України - здійснює правову регламентацію порядку діяльності законодавчого органу країни. Він забезпечує ефективність і законність роботи представницького органу, його комітетів, депутатів та їхніх об´єднань. Регламент акт похідний від Конституції, приймається на її основі, конкретизує її положення, забезпечує переведення "статики" норм Конституції в їх "динаміку".
5. Положення, що приймаються вищим представницьким органом України - Верховною Радою України (наприклад, Положення про постійні комісії Верховної Ради України, що містить норми, які закріплюють основні принципи організації та діяльності комітетів, порядок їх утворення, їхні повноваження й підзвітність).
6. Акти всеукраїнського референдуму - затверджуються проекти нормативних актів, інших важливих рішень загальнодержавного чи місцевого значення через народне голосування Такий референдум був проведений в Україні 1 грудня 1991 р, щодо підтвердження Акту проголошення незалежності. Тоді понад 90 % його учасників продемонстрували прагнення населення України жити в незалежній державі, що стало історичною віхою в національному відродженні України.
7. Акти Конституційного Суду України - це, зокрема Рішення Конституційного Суду України про відповідність Конституції України (конституційності) Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 26 лютого 1998 р„ Рішення Конституційного Суду України "Про офіційне тлумачення положень пункту 4 частини третьої статті 56, пункту 2 частини першої частини п´ятнадцятої статті 64 Закону України "Про вибору Президента України" від 24 березня 2005 р. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президенті України "Щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частині першої статті 85 Конституції України" від 26 лютого 2009 р. тощо.
8. Акти Кабінету Міністрів України. їх, як джерел конституційного права, небагато, адже більшість з постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України стосуються його виконавчої діяльності, що регламентується, переважно, нормами адміністративного права. Водночас є акти, що містять норми конституційного нрава (Положення про порядок легалізації об´єднань громадян, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140; Положення про порядок реєстрації символіки об´єднань громадян, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 144; Постанова Кабінету Міністрів України "Про проведення гендерно-правової експертизи" від 12 квітня 2006 р. № 504; Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Ради з питань регіонального розвитку та місцевого самоврядування" від 25 вересня 2009 р. та ін ).
9. Укази Президента України. Більшість з них є індивідуально-правовими, тобто такими, які не містять правової норми (Указ ПрезидентаУкраїни "Про нагородження знаком відзнаки Президента України "Герой України" академіка НАН України й АМН України Малу Л. Т. від 12 січня 1999 р.), адже основна функція глави держави - прийняття управлінських розпоряджень (Указ Президента України "Про деякі питання обкладання податком на додаткову вартість" від 21 грудня 1998 р.). Але практика знає багато указів Президента України нормативно-правового характеру, що цілком узгоджується з його конституційним статусом. Типовими в цьому сенсі є такі: Указ Президента України "Про порядок розгляду питань, пов´язаних з громадянством України" від 31 березня 1992 р.; Указ Президента України "Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій" від 3 квітня 2005 р.; Указ Президента України "Про Національну раду з питань державного будівництва, місцевого самоврядування і регіонального розвитку" від 26 квітня 2005 р.; Указ Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 р. тощо.
10. Міжнародні договори й угоди, укладені Україною, що, відповідно до ст. 9 Конституції України, після їх ратифікації Верховною Радою України стають частиною національного законодавства України.