- •Особливості розвитку реалізму в 50-60 ті роки 19 ст. Творчість г. Флобера.
- •Провідні літературні напрями та течії в західноєвропейських літературах основної третини 19 ст.
- •Естетизм в англійській літературі останньої третини 19 ст. Творчість о. Вайлда.
- •Неоромантизм в англійській літературі останньої третини 19 ст.
- •Символізм в західноєвропейських літературах кінця 19 ст.
- •Розвиток англійського реалістичного роману в останню третину 19 ст.
- •Реалізм в французькій літературі останньої третини 19 ст.
- •Натуралізм в літературі останньої третини 19 ст. Творчість е. Золя.
- •1. Течія натуралізм, її характерні риси
- •2. Еміль Золя — теоретик натуралізму в художній літературі
- •3. Тематичне розмаїття романів е. Золя: «Нана», «Черево Парижа», «Пастка»
- •9. Розвиток драми і театру в останню третину 19 ст. Творчість г. Ібсена.
- •10.Провідні літературні напрями та течії в західноєвропейських літературах 20 ст.
- •11. Модернізм: філософські основи, особливості, жанрова система, представники.
- •12. Західноєвпрпейська поезія модернізму першої половини 20 ст.
- •13. Сюрреаізм: особливості, представники. Творчість г. Аполлінера.
- •14. Експресіонізм: особливості, представники.
- •15. Англо-американська поезія імажизму: особливості, представники.
- •16. Творчість т. С. Еліота
- •17. Модернізм у Франції. Творчість м. Пруста
- •18. Особливості розвитку австрійської літератури першої половини 20 ст. Творчість ф. Кафки
- •19. Англійський модерні стичний роман.
- •20. Міф в літературі 20 ст.
- •21. Особливості розвитку ірландської англомовної літератури першої половини 20 ст. Творчість Дж. Джойса.
- •22. Особливості розвитку реалізму в літературі 20 ст.
- •23. Французький реалістичний роман першої половини 20 ст.
- •24. Творчість ф. Моріака.
- •25. Реалізм в англійській літературі першої половини 20 ст.
- •26. Творчість Дж. Голсворсі.
- •27. Німецький реалістичний роман першої половини 20 ст.
- •28. Література «втраченого покоління».
- •29. Утопічні жанри в літературі 20 ст.
- •30.Розвиток американської літератури в першій половині 20 ст.
- •31. Творчість е. Гемінгвея.
- •32. Загальна характеристика драматичного мистецтва першої половини 20 ст.
- •33. Епічний театр б. Брехта.
- •34. «Драма ідей» у творчості б. Шоу.
- •35. Французький театр першої половини 20 ст.
- •36. Провідні напрями та жанри в літературі другої половини 20 ст.
- •37. Екзистенціалізм у літературі 20 ст.
- •38. Творчість а. Камю.
- •39. Театр абсурду в літературі другої половини 20 ст.
- •40. Творчість с. Беккета.
- •41. Творчість е. Іонеску.
- •42. Розвиток швейцарського театру і драми в другій половині 20 ст
- •43. Англійська література другої половини 20 ст.
- •44. Французька література другої половини 20 ст. Школа «нового роману».
- •45. Особливості розвитку німецької літератури другої половини 20 ст.
- •1. Загальна характеристика німецької літератури середини хх століття
- •2. Література повоєнного періоду. Діяльність а. Зегерс, г. Бьолля. Група 47.
- •3. Постмодернізм Гюнтера Грасса. Творчість е. Єлінек, е. Канетті, і. Бахман.
- •46. Американська література другої половини 20 ст.
- •47. Загальні тенденції розвитку латиноамериканських літератур 20 ст. Творчість г. Маркеса.
- •48. Поняття постмодернізму. Постмодернізм у сучасній літературі.
36. Провідні напрями та жанри в літературі другої половини 20 ст.
37. Екзистенціалізм у літературі 20 ст.
Екзистенціалізм (лат. existentia — існування) — суб'єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування (екзистенції) людини.
Екзистенціалізм вважають однією з провідних течій філософії Західної Європи XX ст. Він виник у 30-ті роки. Умовною датою його народження вважають (умовною датою його народження вважають вихід у 1927 р. праці німецького філософа Гайдеггера «Буття і час».
Екзистенціалізм є духовним спадкоємцем ірраціоналістів Керкегора і Ніцше. Саме поняття екзистенції, як відомо, було впроваджене у філософію Керкегором, який різко протиставив суб'єктивне унікально-неповторне існування (екзистенцію) людини об'єктивному існуванню речей світу.
Виникнувши як філософська течія, екзистенціалізм поступово перетворюється на течію літературну. У літературі екзистенціалізм формується у 1930-1940-і роки, а найбільшого розвитку досягає в 1950—60-ті рр..
Перехід екзистенціалізму від філософії до літератури інспірували і здійснили Жан-Поль Сартр і Альбер Камю. У їхніх творах нелегко провести межу між філософським та суто літературним: герої художніх творів екзистенціалістів втілюють настанови свідомості, відкриті екзистенціалістами-філософами (Антуан Рокантен з «Нудоти» Сартра переказує у своєму щоденнику ідеї, які згодом сам Сартр розвиватиме у філософському трактаті «Буття і ніщо»; абсурдний світ філософського твору Камю «Міф про Сізіфа» є атмосферою, в якій існують персонажі його ж п'єси «Калігула» та повісті «Сторонній»).
Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
Визначальні риси екзистенціалізму:
на перше місце висуваються категорії абсурдності буття страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
існування людини тлумачиться як драма свободи;
найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.
Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.
Екзистенціалізм також розглядають і в більш широкому значенні: як умонастрій з притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається значна частина філософів та письменників XX ст., зокрема, французи Андре Жид, Андре Мальро, Жан Ануй, Борис Віан, англійці В. Ґолдінґ, А. Мердок, Дж. Фаулз, німці Г. Е. Носсак, Альфред Дьоблін, американці Н. Мейлер, Дж. Болдуїн, іспанець Мігель де Унамуно, італієць Діно Буццаті, японець Кобо Абе. Характерні для екзистенціалізму умонастрої та мотиви спостерігаються також у творчості Ф. Достоєвського, Ф. Кафки, Р.-М. Рільке, Т. С. Еліота, Р. Музіля та ін.