
- •Короткий зміст теми
- •1. Поняття та структура доведення
- •2. Правила формальнологічного доведення
- •Правило введення кон’юнкції (вк):
- •Правило введення диз’юнкції (вд):
- •Правило усунення кон’юнкції (ук):
- •Правило modus ponens (mp):
- •Правило modus tollens (mt):
- •3. Пряме доведення
- •4. Непряме доведення
- •5. Поняття спростування та його види
- •6. Правила змістовного доведення
- •Правила відносно тези.
- •Правила відносно аргументів.
- •3)Правила відносно демонстрації.
Правило введення диз’юнкції (вд):
_А__ , _ В__ _ з істинного судження логічно слідує диз’юнкція його з будь-яким
А Ú В АÚ В іншим судженням. Якщо істинність деякого твердження є доведе-ною, то можна утворити нове твердження-аргумент – диз’юнкцію даного з будь-яким іншим. Оскільки диз’юнкція буде істинною при істинності принаймні одного з них – А або В.
Правило усунення кон’юнкції (ук):
А Ù В , А Ù В _ з істинної кон’юнкції логічно слідує висловлювання, що є одним з її
А В членів. Якщо істинність кон’юнкції є доведеною, то можна відокре-мити один з її членів і використовувати як новий аргумент.
Правило усунення диз’юнкції (УД) або правило modus tollendo ponens (mtp):
АÚ В, ~А , А Ú В, ~В , ~А Ú В, А , А Ú ~В, В _
В А В А
З диз’юнкції двох висловлювань і заперечення одного з них логічно слідує друге висловлювання. Якщо є істинна диз’юнкція і доведено хибність одного з цих тверджень, то можна вважати друге висловлювання істинним і використовувати як самостійний аргумент.
Правило modus ponens (mp):
А ® В, А _ з істинної імплікації та формули, що є її антецедентом, логічно слідує
В формула-консеквент цієї імплікації. Якщо умовне висловлювання та його підстава є достовірними, то можна відокремити формулу – наслідок цієї імплікації і використовувати як самостійний аргумент. Це правило ще називають відокремленням консеквента (наслідку).
Правило modus tollens (mt):
А ® В, ~В _ з істинної імплікації та формули, що є запереченням її консеквента,
~ Ā логічно слідує формула – заперечення її антецедента. Якщо істинність умовного судження та заперечення його наслідку є доведеними, то можна відокремити формулу - заперечення підстави цього судження і використовувати як самостійний аргумент.
Крім цих основних правил виводу у формальному доведенні можна використовувати і інші правильні структури виводу або закони логіки.
3. Пряме доведення
В залежності від способу обґрунтування істинності тези доведення поділяють на пряме та непряме.
*Прямим називають доведення, в якому істинність тези обгрунтовується виходячи безпосередньо з аргументів. Застосування правил логічного слідування дає можливість із вихідних формул, які називають аргументами, або засновками, або припущеннями, виводити нові формули, що логічно слідують із вихідних. Це досягається шляхом побудови послідовних формул, в яких кожна формула є засновком або висновком з попередньої формули за одним із правил слідування.
Розглянемо приклад формального доведення, побудованого за допомогою правила mp. Покажемо, що А ® В, В ® С, А ├ С.
Спочатку випишемо аргументи, тобто всі формули, що стоять зліва від знаку “├”. А потім, кожен новий висновок (аргумент) будемо обгрунтовувати правилом mp, записуючи його справа від висновку.
Отже:
А
® В
В ® С Аргументи
А
В – отримано по mp з 1 та 3 ( А ® В, А );
В
С – отримано по mp з 2 та 4 ( В ® С, В ).
С
Таким чином, теза “С” є доведеною. Останній рядок не нумеруємо для того, щоб показати, що доведення закінчено.
Пряме доведення, як бачимо, уявляє собою послідовний ряд виводів, в якому висновок кожного з них, крім останнього, входить до складу засновків одного з наступних виводів. Висновок останнього виводу є тезою доведення.
Візьмемо ще один приклад. Побудуємо пряме доведення для такого розміркування:
(А Ù В) ® ~С, В Ù С ├ ~А.
(
А Ù В) ® ~С Аргументи
В Ù С
С – за правилом УК з 2 ( В Ù С );
С
~ (А Ù В) – mt з 1 і 3 ((А Ù В) ® ~С, С);
~ (А Ù В)
~ (А Ù В) ® (~А Ú ~В) – логічний аргумент закон де Моргана;
~А Ú ~В - mp з 5 та 4;
В - УК з 2;
~А - mtp з 6 та 7 (~А Ú ~В, В).
~А
Істинність тези (~А) є доведеною, оскільки кожен висновок (новий аргумент) в ході розмірковування отриманий нами за одним із правил виводу. Часто в міркуваннях висновок (тезу) формулюють як умовне судження (А ® С), тоді антецедент (А) цього твердження використовують як ще один аргумент. Тобто:
((А ® В) Ù (В ® С))→ (А ® С).
В цьому міркуванні фактично слід довести істинність твердження – “С”:
(А ® В) Ù (В ® С), А a├ С.
Доведення буде мати вигляд:
(А ® В) Ù (В ® С) – допущення істинності засновку;
А - допущення істинності антецедента;
А ® В - УК з 1;
В – mp з 3 та 2;
В ® С - УК з 1;
С - mp з 5 та 4.
Побудування прямого доведення тези буває не завжди можливим. Якщо, наприклад, недостатньо аргументів для прямого доведення, то використовують непряме доведення.